Що привело путіна до рішення завдати масованого ракетного удару по Україні? Щоб зрозуміти це, нам необхідно розібратись в передумовах які склались в росії станом на 9 жовтня.
З початку вересня росія зазнала 3 значних поразок на полі бою:
- втрата Харківщини;
- втрата Лиману через день після виступу путіна про анексію;
- втрата територій на правому березі Дніпра в Херсонській області.
Моральний стан російської армії близький до панічного на фоні втрат живої сили, техніки та територій. Стан мобілізованих ще гірший. Попри заяви пропагандистів, вони розуміють що їх, без належної підготовки, відправляють на справжню війну. Ніхто не хоче йти на доукомплектування армії, яка зазнає поразки за поразкою.
В самій росії також не все добре.
Влада і військове керівництво піддаються нищівній публічній критиці з боку «патріотичної» публіки. Таке відбувається вперше в історії правління путіна. Критикувати почали навіть головних пропагандистів цієї війни та найвпливовіших посадовців. В Україні ситуація повністю протилежна, моральний стан залишається високим, як у війську, так і серед цивільних.
Після усіх нищівних поразок, путін приймає рішення про заміну командувача військами в Україні. За задумом Кремля нове обличчя мало отримати позитивний імідж серед z-патріотів. Проте вже було зрозуміло, що кого б не було призначено, це не зможе різко змінити ситуацію на фронті.
В москві усвідомлювали, що їм вкрай необхідно перекрити за один підхід всі згадані проблеми і підняти чергову хвилю заяв західних політиків, які сидять на рубльовій зарплатні, про доцільність переговорів між Україною і росією.
Тут важливо прослідкувати за датами.
Як результат вищезазначеного колапсу, орієнтовно в період з 28 вересня по 1 жовтня російською верхівкою було прийнято рішення про масований ракетний удар по Україні, а вже 2-3 жовтня, за даними воєнної розвідки України, окупаційні війська вже отримали наказ про планування і підготовку ракетної атаки по критичній інфраструктурі і густонаселених районах українських міст. Вже потім з’явились дописи Ілона Маска про те що не треба провокувати путіна і підірвано Кримський міст.
До речі про міст. Не можна виключати версію, що підрив мосту – це результат внутрішнього конфлікту між ФСБ і Міноборони росії, як і версію про те що це була спланована в кремлі “акція” для “виправдання” ракетних атак по Україні і їх подальшого інформаційного супроводу.
10 жовтня о 7:40 росія розпочала ракетні обстріли території України, паралельно публікуючи величезну кількість різної інформації про ураження нібито “стратегічних об’єктів”. Варто визнати, що це частково зняло проблему незадоволеної z-публіки, яка є одним з головних факторів стійкості режиму путіна.
Російські ЗМІ по методичці відпрацювали всі вкиди. Серед найяскравіших фейків були і лютневі відео з Київських магазинів з пустими полицями, і масові відключення зв’язку, і нездатність України забезпечувати себе електроенергією, і наступ російських військ по фронту, і недієздатність української системи ППО і ПРО збивати крилаті ракети та дрони і багато чого іншого що доводило z-патріотів до екстазу.
Інформаційний супровід нового командувача окупаційними військами також варто окремо проаналізувати. Російські ЗМІ активно займаються формуванням позитивного образу Суровікіна.
Пропагандисти та топ-чиновники розсипались в позитивних відгуках про цю особу, називаючи його “опытным воином” і “дальновидным командующим”, згадуючи його криваве минуле в другій російсько-чеченській та сирійській війні. Новинні пабліки позиціонують його як автора ідеї такої атаки, а спільноти в соцмережах продукують меми про його здатність виграти війну, намагаючись копіювати наші меми про генерала Валерія Залужного (у росіян з креативністю та гумором також все погано).
Топ-чиновники росії також підтримали ракетні обстріли. кадиров заявив що тепер він “на 100% задоволений проведенням СВО” і повторив тезу що “росія ще нічого не починала”. А мєдвєдєв погрожує подальшими атаками: “Первый эпизод сыгран. Будут и другие.”
Росіяни продовжують просування ідеї переговорів, але тепер не між Україною і росією, а між росією і Заходом. Зокрема пєсков “не виключає”, що на зустрічі путіна та Ердогана буде обговорюватись пропозиція про проведення таких переговорів, які нібито пропонує Анкара.
Основний кремлівський наратив на тему масованого ракетного удару по Україні можна сформулювати так: “помста за кримський міст має показати Україні, що не варто провокувати путіна”.
Тільки є кілька “але”.
Як ми вже згадували вище, наказ про ракетний обстріл було віддано 2-3 жовтня, а вже після цього, 8 жовтня, стався вибух на мосту, що в теорії підтверджує причетність росії до цієї події.
Українці вже таке бачили і переживали, народ не злякався цього акту геноциду. Якраз навпаки, ми стали злішими і ще активніше почали донатити на ЗСУ. Інформаційна кампанія по Україні була значно слабша ніж це було на початку повномасштабного вторгнення. А от проаналізувавши наративи кремля і російських ЗМІ на внутрішню аудиторію за ці півтори доби, можна чітко сказати, що цей обстріл – спланована інформаційно-психологічна операція, основною жертвою якої була саме z-публіка серед цивільних і представників окупаційної армії.
Олександр Слюсар