Поки у Кремлі заперечують проведення другої хвилі мобілізаційних заходів, жителі субʼєктів федерації, де мобілізаційні завдання вважаються виконаними, знову отримують повістки.
Так, прес-секретар путіна пєсков нещодавно заявив, що жодної нової хвилі часткової мобілізації в росії немає, а сам процес часткової мобілізації вже вичерпано і зупинено у тих регіонах, які з цим завданням впоралися.
Проте, незважаючи на ці заяви, а також повідомлення від місцевої влади про виконання завдання, мобілізаційні заходи там і досі проводяться, правда тепер це називається “додатковим мобілізаційним завданням”.
Зокрема, як повідомляє видання «Байкал-Daily», перший заступник військового комісара Бурятії заявив про продовження планової роботи щодо часткової мобілізації. Глава Бурятії Алексей Цидьонов також підтвердив, що ведеться додатковий набір мобілізованих. Інформація про “запрошення” до військкоматів жителів Москви ширитися в російських телеграм-каналах після заяв влади про закінчення набору, а губернатор Ростовської області Васілій Голубєв повідомив, що регіон розпочав виконання нового мобілізаційного завдання.
Тож що б не стверджували з приводу нової хвилі мобілізації у Кремлі, факти залишаються незмінними — росія продовжує активний набір гарматного мʼяса для війни проти України. Домінувати кількісно радше, аніж якісно, завжди було частиною стратегії “великої армії”.
Проте і з кількістю є багато проблем, адже не всім мобілізованим щастить доїхати до фронту. Багато з них помирають від захворювань чи отруєнь. Також повідомляють про випадки суїцидів. Широкого розголосу набув випадок розстрілу солдат у військовій частині Бєлгородської області, внаслідок якого загинули 11 осіб. Випадок красномовно свідчить про “високу” мотивацію новоспечених військових. І хоча росія і тут намагається перекласти відповідальність на українських “нацистів”, схоже, що внутрішні процеси в самій росії виходять з-під контролю, а кількість невдоволених примусовою участю у війні зростає.
Ті, хто до фронту таки доїжджає, мають потурбуватися самі про належне обмундирування та предмети першої необхідності. Родичі мобілізованих розповідають, що вартість екіпірування є високою, а часто взагалі не доступна для сімей росіян. Як зазначає уповноважений з прав людини в рф, проблеми з екіпіруванням у топі від скарг мобілізованих.
Тож у підсумку маємо, нову порцію “мотивованих визволителів”. Альтернативою для них може стати український проєкт “Хочу жить”. Завдяки цій ініціативі російські військові можуть здатися в полон та зберегти власні життя, отримавши натомість гарантії безпеки відповідно до вимог Женевських конвенцій. За інформацією українського командування, лише з 18 по 29 вересня було отримано тисячі звернень від росіян та членів їхніх сімей. Не всі хочуть помирати за недолугі ілюзії Кремля.
Тільки є кілька “але”.
Як ми вже згадували вище, наказ про ракетний обстріл було віддано 2-3 жовтня, а вже після цього, 8 жовтня, стався вибух на мосту, що в теорії підтверджує причетність росії до цієї події.
Українці вже таке бачили і переживали, народ не злякався цього акту геноциду. Якраз навпаки, ми стали злішими і ще активніше почали донатити на ЗСУ. Інформаційна кампанія по Україні була значно слабша ніж це було на початку повномасштабного вторгнення. А от проаналізувавши наративи кремля і російських ЗМІ на внутрішню аудиторію за ці півтори доби, можна чітко сказати, що цей обстріл – спланована інформаційно-психологічна операція, основною жертвою якої була саме z-публіка серед цивільних і представників окупаційної армії.
Надія Рогальська