Грузія – країна, яка вже довгий час просувалася в напрямку євроінтеграції, нещодавно стала свідком змін у своєму політичному курсі. Ключову роль у них відіграє партія “Грузинська мрія”, яка раніше обіцяла вести Грузію до ЄС. Тепер останні обіцянки та дії партії напряму суперечать перспективі вступу країни до Європейського союзу (ЄС).
ВНУТРІШНІЙ РОЗКОЛ
У жовтні 2020 року парламентські вибори у Грузії викликали політичну кризу. На них перемогла керівна партія “Грузинська мрія”, набравши 48,22 % голосів, і отримавши 90 мандатів зі 150. Після оголошення результатів опозиція та громадські організації висунули обвинувачення у фальсифікаціях та недостатній прозорості виборчого процесу. Це призвело до спалаху масових протестів у Тбілісі та інших містах Грузії.
Протести у 2020 році, Грузія. Джерело – Європейська Правда.
Вже у листопаді Європейська комісія вислала свого представника, Шарля Мішеля, для посередництва та спроби вирішення кризи. Під його керівництвом підписали Меморандум про визначення шляхів виходу з політичної кризи: реформування виборчої системи та проведення повторних виборів у округах, де були виявлені факти порушень.
Цей документ спровокував розкол у політичному ландшафті Грузії, а вже наприкінці лютого 2021 року партія “Грузинська мрія” вирішила розірвати Меморандум і відмовитися від проведення повторних виборів, визнавши, що реформування виборчої системи не буде проведено за умовами, які їй задавала опозиція. Згодом в офісі головної партії опозиції провели штурм, затримавши її лідера Ніку Мелія. Ці рішення спровокували резонанс і обурення з боку західних партнерів Грузії, які спостерігали за процесом вирішення кризи.
Попри такі кроки, країна намагалась зберігати імітацію західного курсу. Так, у травні 2021 року між Грузією, Республікою Молдова та Україною був укладений Меморандум “Асоційованого тріо”, а пізніше, у липні, підписана Декларація Батумського саміту. У цих документах три країни висловили свою рішучу підтримку європейському шляху наголосивши, що європейська інтеграція залишається єдиним прийнятним вибором для країн і ніяка третя сторона не зможе вплинути на цей суверенний вибір.
Підписання Меморандуму “Асоційованого тріо” у 2021 році. Джерело – Суспільне.
“ПОЛІТИКА ТЕРПІННЯ”, ЧИ ЖЕСТ ДЛЯ РФ
Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, виразні прояви антизахідних дій у Грузії стають більш помітними. Попри критику, Грузія відмовилася приєднуватися до антиросійських санкцій, які запровадили більшість демократичних країн та, навпаки, посилила економічну співпрацю і залежність від росії.
«Той, хто закликає Грузію ввести двосторонні санкції проти Росії, закликає Грузію піти на ризик ескалації проти Росії, тобто піти на ризик можливої війни з Росією».
Голова парламенту Грузії Шалва Папуашвілі (партія “Грузинська мрія”)
У травні 2023 р. Грузія відновила прямі авіасполучення з росією, чим резонно викликала обурення та офіційний демарш з боку країн Європейського Союзу. Україна відповіла на це запровадженням санкцій для компанії Georgian Airways, і цей крок був оцінений як «політичне рішення» міністром економіки та сталого розвитку Грузії, який заявив, що «контекст Грузії відрізняється від контексту країн-членів ЄС».
Постійні прояви зацікавленості грузинського уряду у розвитку відносин з москвою не залишились непоміченими. Так, відмова вводити санкції проти рф отримала реакцію від кремлівської влади: укази про скасування візового режиму для громадян Грузії та скасування заборони на польоти до Грузії.
Зустрічі грузинських і російських політиків. Джерело – Sputnik Грузия.
Відповідаючи на закиди Голова парламенту Грузії з партії “Грузинська мрія”, Шалва Папуашвілі, наголосив: “Санкції – це абсолютний абсурд, Євросоюз не вимагає від Грузії ввести санкції проти росії. Якби й вимагав, тоді, паралельно, він мав би дати нам гарантії військової та економічної безпеки”.
Читайте також: Санкційний “шлагбаум”: як європейські компанії обходять санкції проти рф, спонсоруючи війну в Україні
Цю думку підтримав прем’єр-міністр Грузії Іраклій Гарібашвілі. Під час Форуму глобальної безпеки в Братиславі, він апелював до відомого російського міфу про “спровокований конфлікт”: “Я не хочу спекулювати, не хочу цитувати заяви російського уряду. Але однією з причин було бажання України стати членом НАТО. Отже, ми бачимо наслідки”. Це висловлення породжує питання намірів грузинської влади відмовитися від бажань свого народу.
Спікер парламенту підкреслив: “Ми не проводимо політику поступок перед Росією. Наша політика – це стратегічна політика терпіння. А головна мета – об’єднання країни та євроінтеграція, і для досягнення цих цілей важливі мир та економічний прогрес”. Папуашвілі також наголосив, що Грузія всіляко намагається уникати провокацій та загроз, включаючи ті, що можуть походити з росії, і не віддає нічого нікому ні за що.
ЩО ЦЕ ЗА “СТРАТЕГІЧНА ПОЛІТИКА ТЕРПІННЯ” ТА В ЧОМУ ВОНА ПОЛЯГАЄ?
Окрім вищеназваних висловлювань та дій один з прикладів цієї політики з боку грузинської влади – відмова партії голосувати у Парламентській асамблеї Ради Європи за резолюцію, яка визнавала росію диктаторською державою та закликала не визнавати володимира путіна легітимним президентом після закінчення його поточного терміну.
Мовчання керівної партії стосувалось навіть планів росії встановити базу військово-морського флоту в Очамчирському районі (тимчасово окупована Абхазія). МЗС Грузії висловило стурбованість, а більшість Парламенту відмовилася розглядати проєкт резолюції, який мав засудити плани Росії перемістити свої кораблі на грузинські землі. На фоні внутрішнього політичного розколу діяльність партії “Грузинська мрія” активно зустрічає протидію від президентки Грузії.
Саломе Зурабішвілі рішуче засудила рішення “парламенту” тимчасово окупованої Абхазії передати росії сухумський аеропорт (стратегічний об`єкт) та визнала його “протиправним”. Президентка також закликала до категоричної реакції міжнародної спільноти на дії росії, які порушують міжнародне право. Зурабішвілі підкреслила важливість того, щоб Чорне море залишалося поза контролем рф.
Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі на Міжнародному саміті Кримської платформи у серпні 2023 р. Джерело – 1tv.ge
«ця війна (прим. росії проти України) ще раз продемонструвала глобальну важливість нашого регіону, утвердила аргументи, що Чорне море однозначно є неподільною основою для європейської стабільності і безпеки. Це море, яке не можна залишати під контролем влади, яка готова з власних мілітарних амбіцій змінити морську безпеку та вільний транзит, а також заважати глобальним поставкам продовольства».
Розглядаючи цю політичну кризу, стає очевидним, чому тільки Грузії з “Асоційованого тріо” не був наданий статус кандидата в члени Європейського Союзу, і, як підкреслила президентка, це було не помилкою.
“Мене як громадянина, дуже засмутило, що Грузії не було надано статусу кандидата в члени ЄС, але це було своєрідним попередженням,” – висловила Зурабішвілі. Свого часу президентка негативно коментувала різке збільшення росіян на території Грузії.
«Росія сьогодні перевіряє другий фронт за допомогою «м’якої сили», за допомогою пропаганди… Переважна більшість людей, які сьогодні тікають із Росії, не є прибічниками Путіна. Але водночас ми знаємо про погрози, які використовує РФ: що якщо російськомовні не будуть захищені належним чином, це може бути використано як привід для вторгнення», – сказала Зурабішвілі.
КУДИ РУХАТИМЕТЬСЯ ГРУЗІЯ У 2024 РОЦІ?
Конфлікт між Зурабішвілі та “Грузинською мрією” тягнувся протягом тривалого періоду, і досяг свого піку, коли уряд прийняв рішення заборонити візити до певних країн. Навіть попри цю заборону, у 2023 році Зурабішвілі провела європейське турне, ігноруючи можливість імпічменту, який виявився невдалим, та наміру партії відкрити кримінальну справу проти неї. Тоді Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель заявив, що питання імпічменту президентки Грузії – це “ризик, який викликає ще більшу напруженість ситуації”.
Зріз думки суспільства схиляється до проєвропейської позиції президентки. Дослідження Міжнародного республіканського інституту (IRI) свідчить, що більшість громадян Грузії (78%) не підтримує вільний, безвізовий в’їзд громадян Росії до країни та надання їм можливості реєструвати бізнес та купувати нерухомість.
За останній рік рейтинг партії “Грузинська мрія” в Грузії значно впав через протести та суперечки, спрямовані проти рішень, які суперечать європейському курсу країни.
Під час масових протестів у березні 2023 р. проти закону про “іноагентів”, грузинське населення чітко продемонструвало свою позицію, щодо євроінтеграції, а президентка висловила підтримку протестувальникам, пообіцявши накласти вето, якщо парламент прийме закон про “іноагентів” знову. Проте через відсутність впливового лідера та єдиного голосу в опозиції, протестувальники не змогли досягти значних результатів або здобути чогось більшого.
Попри конфлікти і протести на останніх виборах у 2020 р. партія “Грузинська мрія” зуміла втримати вибори в змішаному форматі 120/30 (пропорційна/мажоритарна). Проте, за поправками до Конституції вже наступні вибори у 2024 році у Грузії будуть цілком пропорційними. Це ускладнює можливість фальсифікації, до якої готується “Грузинська мрія”.
Окрім цього, попри вето президентки парламент зміг внести поправки до виборчого кодексу, які передбачають, що кандидатів на посаду голови та членів Центральної виборчої комісії Грузії буде висувати спікер парламенту, а не президент. Ці посади будуть призначатися простою більшістю голосів.
Після парламентських виборів у Грузії пройдуть вибори президента, так само за новими правилами. Президента буде обирати Колегія вибірників, що складається з 300 осіб, половину з яких становитимуть депутати парламенту, а половину — делегати регіонів. Тож вигода керівної партії та її вплив на долю країни буде очевидно ще більшим. Генеральний секретар партії “Грузинська мрія” Каха Каладзе вже висловив переконання, що партія буде управляти країною принаймні ще вісім років.
“Я впевнений, що 2024 року “Грузинська мрія” переможе з переконливим, дуже великим результатом. Я впевнений, що ми виграємо вибори в органи місцевого самоврядування 2025 року і парламентські вибори 2028 року”, Генсек партії “Грузинська мрія” та мер Тбілісі Каха Каладзе у липні 2023 р.
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ
Зараз грузинська нація стоїть перед важливим вибором, який визначатиме її подальший шлях і майбутність у європейському контексті. В подібній історії перебували і українці, коли у 2013 році виборювали у своєї ж влади право країни рухатись в сторону демократичного Заходу.
Раніше у Грузії існувала можливість швидкої євроінтеграції в складі “Асоційованого тріо”, на чолі з Україною. Втім, керівна партія країни обрала політику задобрення росії тоді, коли весь світ почав усвідомлювати, що кремль розуміє лише “мову сили”. Такий курс надалі може затягнути Грузію в зону турбулентності та призвести до серйозних негативних наслідків, включаючи можливість активних бойових дій, які завжди йдуть “у додатку” до російської пропозиції дружити.
Ярослав Оненко для Українського центру безпеки та співпраці