Наслідки вибуху у Бєлгороді. Джерело – ВВС
За понад рік повномасштабного вторгнення силами українських військових лінія фронту на Чернігівщині, Сумщині та Харківщині була відкинута практично до прикордонних меж з рф. Саме тоді жителі Бєлгородщини та інших прикордонних територій, що вже планували купувати собі дачні ділянки в Україні сповна відчули життя під “вибухи бавовни” та роботу бійців добровольчих батальйонів росіян, а також про реальну “турботу” Кремля про “рускоязичноє насєлєніє”.
ВІЙНА НА ТЕРИТОРІЇ РФ
Оборона Україною власних земель від російських військ – це гра в довгу. У результаті успішних контрнаступальних дій Збройних Сил України протягом весни 2022 року вдалося звільнити усю територію Сумської області, а вже у вересні, Сили оборони України звільнили від російських військ практично всю територію Харківської.
Ці успішні дії також дали можливість українській стороні завдавати удари у відповідь агресору, проводити глибинну розвідку, диверсії, атаки безпілотниками та навіть рейди російських добровольців у тил противника. Спроможність українських Сил оборони зробила свій хід: війна прийшла на територію самої росії. Проте, очікувано, ця тема не стоїть на “повістці дня” ні у російських ЗМІ, ні серед влади, яка досі намагається триматися позиції “все йде за планом”.
ПРИФРОНТОВЕ МІСТО “ВЕЛІКОЙ РАССІЇ”
З цим напевно категорично не погодяться мешканці російського прикордонного м. Бєлгород, що знаходиться за 72 км від другого за чисельністю населення міста України – Харкова. У довоєнні часи бєлгородці масово їздили до Харкова на шопінг та відпочинок, а з 23 лютого з Бєлгородщини регулярно здійснюються обстріли з ракетних комплексів та реактивних систем залпового вогню, причому, зазвичай саме не високоточною зброєю, що спричиняє руйнування житлових будинків та смерті цивільних.
Судячи з дописів у бєлгородських соцмережах і ЗМІ, місцевим на це було практично байдуже. Так тривало доти, доки ЗСУ не змусили окупантів тікати, і Бєлгородщина не стала прифронтовим містом з усіма витікаючими проблемами: біженцями, обстрілами, проникненням диверсантів та великою кількістю військових і техніки. Окрім цього, до області стали навідуватись із рейдами загони росіян, які воюють на боці України – Легіон “Свобода Росії” (ЛСР) та “Російський добровольчий корпус” (РДК).
Сукупність цих факторів змусили місцеву владу проводити евакуацію населення прикордонних районів, виділяти багатомільйонні бюджети на оборонні споруди та почати перевірку наявних в області бомбосховищ, а деяких місцевих – критикувати обстріли Харкова щоб не отримати “отвєтку” у відповідь, або ж просити владу «відсунути лінію фронту» від міста.
Джерело – RTVI
Жодна з цих заяв, на жаль, не закликала російську владу закінчити загарбницьку війну.
Офіційна статистика від бєлгородської влади озвучує понад 6,5 тис біженців з прикордонних районів станом на січень 2023 року (оскільки російська влада замовчує наслідки розпочатої війни, реальні цифри можуть бути набагато вищими).
Весною-влітку 2023 року, з початком рейдів добровольців з ЛСР і РДК, лише евакуація Шебекінського р-ну Бєлгородщини торкнулася мінімум 85 тисяч зареєстрованих місцевих мешканців, без врахування інших районів області та людей, які проживали там без реєстрації. У той самий час влада заявила, що готова прийняти не більше 1000 біженців у самому Бєлгороді, іншим запропонували переїхати у Воронезьку, Ростовську, Томську, Ярославську чи Калузьку області, які також озвучили готовність прийняти лише обмежену кількість людей, що викликало шквал критики від місцевих.
Внутрішнє переселення спровокувало багато повідомлень у соцмережах про погані умови перебування в місцях проживання вимушених біженців та проблеми з обіцяними від влади виплатами. Особливо гостро реагували на питання виділення безкоштовного житла для мешканців окупованих українських територій, зокрема Херсонщини, яких кремль намагався переселити до рф. Місцеві скаржилися, що росіяни в росії нікому не потрібні і що про них просто забули.
“Не передати словами, як це – залишати свій дім”, – цитують російські ЗМІ пенсіонерку з прикордонного Шебекіно. Прожиття досвіду, який отримали тисячі українців з 2014, а тоді з лютого 2022 р. не змусило росіян кричати про закінчення війни. За даними соцопитування “Левада-Центру” за червень 2023 року, саме люди старшого віку найбільше підтримують війну: таких у росії 82% (у квітні було 84%).
З початком повномасштабної війни весь світ переконався, що звання “другої армії світу” – це дуже гучне і протилежне визначення того, що представляють собою російські збройні сили. Мародерство, виняткова жорстокість до полонених, нехтування життями цивільних та численні воєнні злочини стали візитною карткою ЗС рф та всієї так званої “спецоперації”.
Окрім військової активності та внутрішньої міграції Бєлгород сповна відчув усі “переваги” діяльності російських військових у регіоні. Так, ракети запущені з області на українські землі вже неодноразово розривались в межах області. На відео, опублікованому у липні 2022 року в місцевому ТГ-каналі помічено запуск ракет “Іскандер” біля багатоквартирного будинку, які не полетіли і впали на землю.
Такі випадки для Бєлгорода вже не рідкість: 31 серпня у місцевих каналах з’явилося відео, де випущена ракета збилася з курсу і полетіла низько в бік міста. 22 вересня 2022 інша ракета, ймовірно також з “Іскандера”, після запуску впала на землю. 13 жовтня 2022 року під час спроби обстріляти Харків три російські ракети С-300 самоліквідувалися, а одна потрапила у житловий будинок у Бєлгороді. І це лише випадки, у яких такі невдалі запуски встигли викласти у мережу місцеві жителі. Російська влада почала серйозніше ставитися до цензури в інтернеті, і тепер за публікацію такого відео можна отримати штраф за дискредитацію російських збройних сил.
Наслідки падіння ракети у Бєлгороді. Джерело – telegram Baza.
З часом, випадки невдалих бомбардувань з серйознішими наслідками почастішали: ввечері 20 квітня 2023 року на одній із центральних вулиць Бєлгорода стався вибух, на місці утворилася вирва радіусом 20 метрів. Після озвучення різноманітних версій від російських воєнокрів і навпевно через відсутність жертв, Міноборони росії таки зізналося: авіабомбу, ймовірно фугасну ФАБ-500-М62, випадково скинув російський винищувач Су-34. Вже за два дні влада Бєлгорода провела евакуацію 17 багатоквартирних будинків, поблизу яких була знайдена друга випадково скинута російська авіабомба.
Вирва на одній із центральних вулиць Бєлгорода. Джерело – Фокус
У відповідь на шквал критики від місцевих мешканців, чому бойові літаки, ще й оснащені бомбами літають над своїми ж містами, пропагандисти почали озвучувати спростування: “авіабомби могли самостійно відхилитися від курсу”, “над містом ніхто не літає”, що поставили під сумнів навіть російські експерти.
ТЕРИТОРІАЛЬНА ОБОРОНА НА СВІЙ ЛАД
“Успіхи” російської армії у війні змусили керівництво прикордонних областей самостійно думати про оборону ввіреної території. У кінці грудня губернатор Бєлгорода гладков заявив про створення загонів територіальної оборони для “захисту власного дому”. Символічно, що рівно рік до того інформацію про створення загонів української тероборони у росії активно і зневажливо обговорювали у соцмережах та ЗМІ.
Наразі за офіційною інформацією, тероборона Бєлгорода налічує близько 3 тис. осіб, місцева влада вирішує питання їхнього озброєння. Зокрема, 2 серпня деяким представникам тероборони вже передали стрілецьку зброю, протидронові рушниці та автомобілі УАЗ.
Читайте також: Мобілізація 2.0: у росії продовжують надходити повістки жителям регіонів, де мобілізаційні плани уже виконано
Губернатор регіону похвалився, що до військової справи долучають навіть школярів. “Зараз у Бєлгороді, Старому Осколі, Губкіні, Олексіївці, Валуйках та Новому Осколі діють військово-спортивні центри “Воїн”. “Завдання – до кінця року охопити повністю всі муніципальні утворення Бєлгородської області. <…> Я бачу, який ефект справляє це на дітей. Вони забувають про телефони, займаються і саперною справою, і працюють на БПЛА”, – заявив Гладков.
Питання зміцнення оборони Бєлгородщини також стали “повісткою дня”. 2022 року область витратила майже 10 мільярдів рублів на спорудження фортифікаційних споруд. За інформацією місцевого порталу fonar.tv, наразі ці витрати вдвічі перевищують витрати на будівництво двох збудованих у регіоні інфекційних центрів. Самі ж споруди викликали шквал критики та звинувачення у корупції в бік місцевої влади. У підсумку, ні оборонна лінія, ні тероборона ніяким чином не завадила заходу добровольців з РДК і Легіону до передмістя Шебекіно.
ГОВОРЯТЬ ЦИФРИ: 28% РОСІЯН ВВАЖАЮТЬ “СВО” НЕУСПІШНОЮ
Одне з останніх опитувань російського аналітичного центру “Левада-Центр” показало досить цікаву динаміку, ймовірно пов’язану з рядом подій, що вплинули на життя російського прикордоння. А саме: успішні рейди російських добровольців до Бєлгородської області, евакуація місцевого населення, контрнаступ Сил оборони України, постачання українським військам західного озброєння та внутрішні конфлікти на росії, а саме “марш” прігожина (ПВК “Вагнер”) по росії як заколот проти російської влади, що показав слабкість путіна.
За результатами опитування, в якому взяли участь 1000 осіб, загальна підтримка “спецоперації” зменшилась на 3% у порівнянні з травнем 2023 року.
Досить показове зниження показників успішності “СВО”. У травні 61% респондентів відповіли, що так звана “спецоперація” проходить успішно, а вже у червні такої думки дотримувалися лише 55% росіян. Ще 28% вважають, що “спецоперація” проходить неуспішно (однакові показники у травні і червні), і відповідно 12% вагалися щодо відповіді у травні, а в червні таких стало 17%.
Збільшилася і загальна кількість тих, хто вважає, що з Україною варто почати мирні перемовини – 53% у червні, проти 46% у травні. При цьому 40% респондентів вважають, що варто продовжувати війну, у травні таких було 48%.
У відповідь на запитання, що ж найбільше непокоїть росіян у “СВО” респонденти відповіли наступне:
93% – обстріли російської прикордонної території дронами і БПЛА,
93% – обстріли російських прикордонних міст,
85% – загроза застосування ядерної зброї у війні (в оригіналі це звучало як “конфлікт”)
80% – росіян переймаються через постачання західного озброєння для України
67% – лякає контрнаступ ЗСУ
Як і завжди турбувати росіян можуть лише власні проблеми та спокійні ночі, тоді як введення загарбницької війни проти іншої нації лишається звичною рутиною для більшості жителів рф.
Окремої уваги заслуговують повідомлення від російських центральних ЗМІ щодо обстрілів російських прикордонних районів, де ЗСУ називають не супротивником чи ворогом, а “терористами” чи “українськими нацистами” і дуже обурюються, якщо в ході атаки постраждали інфраструктурні чи цивільні об’єкти. Після усіх цивільних жертв, вбитих дітей та жінок, тисяч зруйнованих будинків в українських містах, стертих з лиця землі містечок на Донбасі, десятки затоплених сіл, цинічність цих заголовків просто зашкалює.
Джерела – ИА Регнум та Первый канал
Читайте також: “Судний день” відкладається: як змінились наративи рф навколо війни
НЕ ЗА ПЛАНОМ
У підсумку аналізу ситуації на Бєлгородщині, можемо зупинитись на наступних тезах.
Затьмарена мріями путіна про “Київ за 3 дні” російська влада не очікувала і не планувала, що їй доведеться займатися обороною власних прикордонних територій. Питання російських біженців і їхніх проблем рідко озвучуються Кремлем і є незручною темою для обговорення, оскільки не вкладається у картинку “переможного “СВО”, в той час, як з Бєлгородщини продовжують переїжджати місцеві.
Влада Бєлгородщини також не була готова до напливу біженців з власних територій і невдач російських військових, а зараз усіляко намагається робити видимість звичного життя та не поширювати паніку і невдоволення наслідками “спецоперації” на інші регіони росії.
Російська армія звично прикривається цивільними під час обстрілів, як це було на Донеччині, і на Луганщині, проте тепер “живим щитом” виступають власні громадяни. Мешканці Бєлгородського Шебекино відчули на собі “приємності” оголошеної путіним “спецоперації” (як і “міць” російської оборони) та реальне ставлення до проблем простих людей з боку керівництва держави.
Сукупність таких факторів як захід добровольців на Бєлгородщину, активність українських БПЛА на території росії, контрнаступ ЗСУ, відсутність суттєвих успіхів на тлі довготривалості війни, а також подальші поставки західного озброєння впливають на настрої населення в росії та їхню мобілізаційну здатність, а також – подальшу підтримку проведення повномасштабної війни.