Піт Шмігель, австралійський автор, громадський та політичний діяч
Згідно з найгіршим першоквітневим жартом усіх часів, 1 квітня Російська Федерація розпочне головування в Раді безпеки ООН.
Автор: Піт Шмігель, австралійський автор, громадський та політичний діяч, у своєму блозі на Medium
Я не є аналітиком чи експертом у певній темі чи практиком міжнародного права . Перш за все, я – письменник. Тому моя роль в тому, щоб дивитися на суспільні проблеми з точки зору письменника. З перспективи історії.
Коли ми розглядаємо головування росії в Раді Безпеки, ми повинні дещо усвідомлювати. Ця росія — подобається нам це, чи ні — успішно розповіла історію, варту довіри, щоб зайняти посаду в РБ. Це, у свою чергу, відображає неспроможність Заходу визнати та врегулювати ризик, яким є росія.
Через цю «підготовлену довіру» в міжнародному співтоваристві наразі практично немає:
· сумнівів або оскарження головування росії;
· обговорення абсолютного розриву між заявленими цілями ООН та діями росії в Україні протягом останніх 12 місяців;
· припущення, чи має взагалі ООН продовжувати існувати з такою ганьбою.
По суті, головування росії символізує успіх її довгострокової стратегічної пропаганди та міжнародних програм впливу. Правда полягає в тому, що росія обдурила і змусила світ де-факто визнати свою легітимність — замість того, щоб визнати, що це терористична держава, яка заслуговує на повне вигнання з визнаних глобальних інституцій, як-от ООН, ВООЗ чи Міжнародний олімпійський комітет.
Читайте також: кампанія #unrussiaUN про виключення рф зі склади Ради Безпеки ООН
Методи та наративи, на які росія покладалася для легітимності в ООН та інших місцях, навіть протистояли об’єктивним доказам незаконного вторгнення, незліченних військових злочинів та етноцидної діяльності в Україні. Це тому, що росія грала в цю гру близько 70 років —Україна, навпаки, розповіла про свою міжнародну історію, мабуть, за один рік — і створила капітал із ключовими гравцями, який витримує навіть звірства.
Багато в чому базуючись на практиках Геббельса та нацистської Німеччини, гра росії містить:
· включення «маскування» (обману) у російську військову доктрину після Першої світової війни;
· офіційне використання пропаганди як зброї війни та її частка в роботі військових структур росії з 1930-х років;
· послідовні (і явно вигадані) теми та наративи, зокрема про внесок культури, антиколоніалізм, перемогу над фашизмом, справедливість для меншин і жінок, глобальний мир;
· дисципліноване використання повторюваних, заснованих на емоціях повідомлень;
· витрати мільярдів доларів не лише на засоби комунікації (чи то фабрики тролів, чи російське телебачення), а й на купівлю впливу там, де це необхідно.
Росія також добре зрозуміла, як націлюватися на конкретну аудиторію, в тому числі на континентальному рівні (наприклад, в Африці), як використовувати сильні та слабкі сторони демократичних інститутів.
В Австралії ми бачили, як росія оплачує:
· редакційні вставки — і хтозна, який вплив — у великих газетах;
· російські канали на кабельному телебаченні;
· корисних ідіотів, таких як Симеон Бойков, ультраправий організатор, який зараз шукає притулку в консульстві Російської Федерації в Сіднеї;
· надання «ексклюзивного» контенту основним коментаторам.
Нещодавно це стало ще більш витонченим (читай – виродським). росія активно розпізнає та використовує — якщо не створює — тенденції навколо «постправди» та альтернативної реальності. Тут вона «підвищила ставку» і тепер використовує низку повідомлень і безліч каналів зв’язку, які здаються невідповідними та нелогічними. росія знає, що хаос, непорозуміння та суб’єктивність є її союзниками.
Як зазначив відомий британський аналітик Пітер Померанцев:
«Останнє, чого бажають ті, хто розповсюджує фантомне, сфабриковане минуле, — це факти… Змова — це спосіб зберегти контроль. Мотиви кожного ставляться під сумнів, нікому не можна довіряти. Газети, політики, судді, експерти: усі мають порядок денний, усі упереджені. Яке ж тоді неминуче рішення? У цій темряві найкраще покластися на сильну руку, що вестиме вас».
Про путінську росію Померанцев каже:
«Для Москви так важливо покінчити з правдою. Якщо нічого не є правдою, то все можливо. У нас залишається відчуття, що ми не знаємо, що Путін робитиме далі — що він непередбачуваний і тому небезпечний. Ми приголомшені, вражені та збентежені кремлівським озброєнням абсурдом та нереальністю».
Зараз ми бачимо це в дії у США. Знаючи, що позиції щодо України зараз розглядаються або через червону, або через синю лінзу, і що двопартійна довіра повністю зруйнована, Кремль спонукає республіканців MAGA не підтримувати допомогу Україні.
Отже, з наближенням 1 квітня та огидної перспективи мати вбивчий режим, титульно відповідальний за глобальну миротворчу організацію, ми повинні запитати себе: чи дозволяємо ми цьому статися? Чи хочемо ми, щоб «історія» росії залишалася неперевіреною? Чи готові ми прийняти очорнення наших демократичних інститутів? Сподіваюся, ні. Настав час для іншої історії, заснованої на правді.