З початком повномасштабного вторгнення росії в Україні відповідними указами президента було запроваджено воєнний стан та оголошено проведеня загальної мобілізації, строки дії яких Верховна рада регулярно продовжує.
Про те, що діючий на момент початку війни закон про мобілізацію є застарілим, а система військового обліку – не ефективною, говорилося багато. І хоча думки експертів розділилися і стосовно нового законопроєкту №10449 про мобілізацію, питання його прийняття, враховуючи нинішні зовнішні та внутрішні чинники, було життєво важливим. Україна мусить вистояти проти агресора, а для цього їй потрібні не лише озброєння, а й люди.
Мобілізацію – на військові рейки
Президент Володимир Зеленський оголосив загальну мобілізацію в Україні в перший день повномасштабного вторгнення Росії, 24 лютого 2022 року.
З того часу Верховна Рада кожні три місяці продовжує термін дії цього указу президента, тобто з формальної точки зору мобілізація в Україні триває в безперервному режимі вже третій рік.
І ситуація з поповненням війська новобранцями за цей час суттєво змінилася. Якщо в перші тижні та місяці до ТЦК шикувалися черги добровольців, то незабаром їх потік замілів. Тож для безперебійного постачання до ЗСУ нових людей мобілізація стала здійснюватися “класичним” методом – шляхом вручення повістки.
Та залучення до оборони України захисників висвітило існування у цьому процесі ряду проблем.
По-перше, законодавство про мобілізацію, яке роками не оновлювалося, досить слабо корелювалося з викликами воєнного часу.
По-друге, як виявилося, система військового обліку в Україні була далекою від досконалості. ТЦК просто не мали інформації про місце проживання, соціальний статус мільйонів військовозобов’язаних жителів країни, які всупереч вимогам законодавства не ставали на облік, не бажаючи таким чином потрапляти в поле зору армійської системи.
Відтак місцями, де почали шукати придатних до війська чоловіків і вручати їм повістки, стали вулиці, блок-пости, розважальні заклади. І нерідко це вручення мало не мирний характер.
В армійському середовищі саме в цей час з’явився жарт: “нам в підрозділ не потрібні хлопці, які не змогли втекти навіть від ТЦК”, що характеризує низьку якість поповнення.
Тож поява нового мобілізаційного закону стала вимогою часу. І якою б непростою була робота над ним, які б суперечки не точилися довкола цього документа, він таки дійшов до сесійної зали парламенту.
Новий закон, основні зміни
11 квітня 2024 року Верховна рада ухвалила закон №10449 про мобілізацію в цілому. Документ набирає чинності 18 травня 2024 року, через місяць після його підписання президентом.
Фото president.gov.ua | Президент України підписав новий мобілізаційний закон
Основні нововведення закону стосуються обліку і покликані оновити базу військовозобов’язаних, що, в свою чергу, має дати відповідь на питання щодо загального кадрового потенціалу для Сил оборони України та побороти практику пошуку людей для війська на вулицях.
Отож, у відповідності з основними нормами цього закону, протягом 60 днів з дня набуття ним чинності всі українські чоловіки віком від 18 до 60 років (у тому числі й ті, хто перебуває за кордоном) повинні будуть оновити свої військово-облікові дані. Надалі вони будуть зобов’язані протягом усього часу дії воєнного стану носити свої військово-облікові документи при собі та пред’являти їх на вимогу співробітників ТЦК або поліцейських.
У законодавство вводиться поняття електронного кабінету військовозобов’язаного: його може добровільно завести собі кожен український чоловік призовного віку, через нього відбуватиметься його комунікація з армійською системою.
Чоловікам, які не перебувають на військовому обліку, не можна буде оформити закордонний паспорт або (тут йдеться про тих, хто перебуває за кордоном) скористатися консульськими послугами.
Крім того, закон обмежує можливість “ухилянтів” працювати на держслужбі та дозволяє ТЦК через суд ініціювати позбавлення їх водійських прав.
Прийнятий закон підтверджує право на відстрочку від мобілізації для багатодітних батьків (крім тих, хто має заборгованість зі сплати аліментів), самотніх батьків, усиновителів, а також тих громадян, чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти, захищаючи Україну.
Бронь від мобілізації отримають співробітники правоохоронних органів, депутати Верховної Ради та не більше двох їхніх помічників на кожного, керівники центральних органів виконавчої влади, судді.
Призову на військову службу не підлягають студенти вишів та закладів профтехосвіти очної форми навчання, а також викладачі, які працюють не менше ніж на три чверті ставки.
Тільки за бажанням можуть мобілізувати громадян з інвалідністю, звільнених з полону, а також юнаків молодших 25 років.
Окремо в законі прописано, що всі мобілізовані обов’язково проходять необхідний військовий вишкіл.
Демобілізація і ротація
Основна критика нового закону з боку військових – відсутність норм про демобілізацію та ротацію, які вирішили винести в окремий законопроєкт.
Проте, питання ротацій, схоже, рухається і без прописування у законі. Зокрема, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський в інтерв’ю у кінці березня заявив, що ротації військових частин на лінії фронту вже розпочалися.
“Люди в нас – герої, але їхні сили – не безмежні, вони також потребують відновлення й відпочинку. Тому на сьогодні вже запущений процес ротації військових частин на лінії фронту, що дає нам змогу повноцінно відновити боєздатність не лише техніки, а насамперед забезпечити відпочинок та відновлення наших військовослужбовців. Для забезпечення цього процесу нам потрібні люди. Саме тому хотів би, щоб кожен чоловік призовного віку в Україні усвідомлював: від його волі та дій залежить, щоб Україна вистояла”
заявив Сирський.
Щодо демобілізації, то серед законодавців взагалі існує думка, що такий термін в умовах діючої війни є невідповідним реаліям, тож у новому законі мова скоріше за все йтиметься про врегулювання звільнення військовослужбовців Сил оборони, які воюють.
“Звичайно, було б краще включити чіткі терміни служби. Але для того, щоб демобілізувати таку кількість людей, ми повинні бути в змозі забезпечити еквівалентну кількість людей, і ці люди повинні бути навчені і оснащені”
заявив голова УЦБС Сергій Кузан, коментуючи закон про мобілізацію виданню Financial Times.
Рекрутинг і мобілізація
Закон про мобілізацію містить зміни до військових звань, з’являється звання рекрутер та окремо визначено норму про роботу рекрутингових центрів в Україні. Парламентарі залишили в законі пункт про захист рекрутів для служби у конкретному підрозділі. Це означає, що військовозобов’язаного, який має відношення до конкретної частини (підрозділу) і прибув у ТЦК, зможе служити саме в ньому після навчання.
Подібне нововведення важливе на тлі розвитку системи рекрутингу та розвитку рекрутингових центрів, де кожен може обрати собі військову спеціальність та вступити до війська на добровольній основі. До кінця липня 2024 року планується відкриття 22 нових рекрутингових центрів, тож загально таких центрів буде до 32 по всій країні. Головна мета – збільшення кількості нових військовослужбовців за контрактом до 4-5 тисяч на місяць.
Фото inforesist.org | Збройні Сили України
Ця практика активно використовується. Із перших місяців повномасштабної війни рекрутингом успішно займаються й окремі підрозділи, такі як 3 штурмова бригада, “Вовки Да Вінчі”, спецпідрозділ “Kraken” тощо. З минулого року Міністерство оборони також розпочало програму рекрутингу. А вже цього року, 14 березня, було представлено новий алгоритм рекрутингу в ЗСУ, що відбувається через центри рекрутингу та онлайн.
При цьому порядок дій для тих, хто хоче мобілізуватися або хоче підписати контракт, буде відрізнятися.
Необхідний, як ніколи
Ухвалений закон про мобілізацію – зовсім не ідеальний, компромісний, має багато проблемних питань. Але спостерігачі сходяться на тому, що його прийняття на третьому році війни, розв’язаної росією, назріло і перезріло, причому одразу з кількох причин.
Насамперед активізації призову вже давно вимагає ситуація на фронті.
Посилити мобілізацію вимагають і українські військові, багато хто з яких воює на східному фронті ще з часів АТО на Донбасі, тобто фактично з 2014 року.
Зрештою, ухвалення закону про мобілізацію перетворилося на елемент зовнішньополітичної гри за участю України, яка наразі гостро потребує фінансової та військової допомоги, яку надають йому західні партнери. З подачі російських пропагандистів на Заході ширився наратив про недоцільність допомоги України, яка мовляв, навіть неспроможна законодавчо організувати мобілізацію.
У цьому сенсі ухвалення Радою багатостраждального закону можна вважати виконанням запиту військових і першим кроком для мобілізації всієї України та майбутньої перемоги у війні.