15 квітня минає 10 років відтоді, як Верховна Рада України прийняла закон, який визначає Автономну Республіку Крим і місто Севастополь як “території, що знаходяться під тимчасовою окупацією”. За цей час росія встигла перетворити його на територію страху, переслідування та свою військову базу. Та, попри всі старання, ворогу не вдалося ані зламати кримчан, ані домогтися визнання своєї анексії з боку міжнародного співтовариства. Крим чекає на Україну, і численні успіхи ЗСУ та активний рух опору, який лише набирає обертів на півострові, є тому підтвердженням, бо це все було б неможливим без проукраїнського населення на півострові.
Коли росіяни, знехтувавши міжнародним правом, захопили Крим, ніхто й не сумнівався, що обіцянки кремля про “райське життя” і “мільйон туристів” для жителів півострова будуть пустопорожніми, але те, як насправді ведуть себе окупанти по відношенню до кримчан, вкотре доводить, що світ має справу зі злочинцем.
Патріоти – політв’язні
Це, зокрема, можуть підтвердити кримські татари, які вже мали трагічний досвід виселення зі своєї землі, і в 2014 році знову почали зазнавати гонінь. Після захоплення півострову багато корінних мешканців згадали про часи сталінізму: масові переслідування, викрадення силовиками, ув’язнення та таємничі вбивства – стало нормою для Криму. 15 березня 2014 року із численними слідами від катувань було виявлене тіло 39-річного кримськотатарського активіста Решата Аметова. 3 березня 2014 Решат вийшов на головну площу Сімферополя з одиночним пікетом проти окупації півострова. На веб камерах було зафіксовано, як його затримують троє чоловіків у формі незаконного збройного формування “Самооборона Криму” і силоміць саджають у машину, живого чоловіка більше не бачили.
Решата Аметова називають однією з перших жертв окупації Криму. У 2017 році йому було присуджено зірку Героя України посмертно.
За словами кримських активістів, розправа над Аметовим – це був перший показовий акт залякування проукраїнського населення Криму. У перші місяці окупації такі зникнення були частими. Зокрема, громадська організація “КримSOS” має інформацію про щонайменше 59 зниклих безвісти протягом цих 10 років людей.
Попри це, у Криму залишилися люди, які не злякалися. Частина з них відкрито заявляла про свою проукраїнську позицію, інша – перейшла у прихований рух опору. Зокрема, з початку окупації правозахисні організації зафіксували дані про 307 (з них 206 – кримські татари) політв’язнів і переслідуваних за кримінальними “справами”.
“Тих, хто відкрито виступали проти окупації – Решат Аметов, Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Ахтем Чийгоз, Ільмі Умеров, Ервін Умеров, Тимур Шаймарданов, Сейран Зінединов, Наріман Джелялов та багато інших – досить швидко кинули у в’язниці або викрали та вбили, або ж заборонили їм в’їзд до Криму, а потім заочно засудили до кількох років позбавлення волі. Зараз переважно йде полювання за тими, хто “неправильно” думає”
розповів лідер кримськотатарського народу, правозахисник, учасник дисидентського руху Мустафа Джемілєв
За словами Джемілєва, російське ФСБ уважно слідкує за настроями мешканців Криму, стежать за тим, хто на які сайти заходить, де ставить “лайки”, тому арешти і обшуки продовжуються у наростаючому темпі.
Кримчан заганяють до російського війська, мілітаризують дітей
Порушення міжнародного права росіянами відбувається й через незаконну мобілізацію місцевого населення та масову мілітаризацію дітей.
Так, за даними представниці президента України в АРК Таміли Ташевої, станом на кінець 2023 року окупаційна влада призвала до російської армії в межах часткової мобілізації 44 500 кримчан, з них 525 вже є загиблими і ймовірно були громадянами України. Проте точну кількість визначити важко, оскільки росія приховує втрати.
Також росія залучила понад 30 тисяч дітей Криму у створений міністерством оборони росії рух “Юнармія”, відкриває кадетські класи у школах, проводить показові виступи військових навіть для дошкільнят.
У Криму набирає обертів рух опору окупації
Та якими б не були репресивні дії окупаційної влади по відношенню до жителів півострова, там залишається велика кількість проукраїнськи налаштованих громадян, які в той чи інший спосіб чинять спротив окупантам. І що важливо, їхня кількість і вага для процесу деокупації півострову лише зростає.
Зокрема, близько 6 тисяч кримчан є членами руху громадського спротиву “Жовта стрічка”, який діє на тимчасово окупованих територіях України і постійно нагадує окупантам, що вони тут тимчасово.
Також гучно заявив про себе створений українцями та кримськими татарами військовий партизанський рух “Атеш”, учасники якого проводять розвідку, збір даних про особовий склад частин, техніку та озброєння ворога. Відслідковує кількість російської техніки і моніторингова група “Кримський вітер”.
А нещодавно з’явилися повідомлення про появу в Криму ще одного руху опору окупантам – Спротив Nації. Активісти почали свою діяльність відразу з рішучих дій і підпалили автівку з російською символікою у Феодосії.
Втім, несприйняття росії відбувається і суто на побутовому рівні. Зневажливе визначення “понаєхи” можна часто зустріти як у місцевих соцмережах так і просто на вулиці. Так кримчани називають приїжджих на півострів росіян.
Кримський міст “штормить”
Однак, напевне, найкращий сигнал кримчанам, що про них не забули, і земля під окупантами має горіти, посилають Сили безпеки й оборони України.
За 10 років окупації півострова вони завдали агресору значних втрат як у живій силі, так і в техніці. При цьому були проведені такі досконалі удари і операції, які спецслужби і військові підрозділи інших країн можуть сміливо брати собі на озброєння. Зокрема, це і знищення флагмана чорноморського флоту росії ракетного крейсера “Москва”, і повернення контролю над “вишками Бойка”, й ураження штабу чорноморського флоту рф, і неодноразове завдання ударів по Кримського мосту, що став однією з найважливіших транспортних артерій, яка забезпечує військову логістику між материковою частиною росії та українським півостровом.
Також завдяки роботі Служби безпеки України, Головного управління розвідки МО та різного роду військ відбулася фактично зміна розстановки сил у Чорному морі. Україна, яка після 2014 року, а потім і після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році втратила велику частину флоту, спромоглася “поставити на вуха” головну міць і гордість росії у Криму – чорноморський флот і місто Севастополь.
Загалом українські військові змогли знищити третину від загальної чисельності у 80 кораблів, пошкодженими на ремонті залишається 15 одиниць.
“Що стосується кількості вражених одиниць, то це 27 одиниць вражених разом з субмариною, з них 14 – це помітні серйозні одиниці, різних класів. Це і великі десантні кораблі, і ракетні катери, і субмарина, і патрульний корабель”
повідомляє речник Військово-морських сил ЗСУ Дмитро Плетенчук.
За його словами, незважаючи на те, що у складі чорноморського флоту все ще залишається вагома сила – це і 10 ракетоносіїв, з них три підводні човни, 5 великих десантних кораблів (4 на ремонті), 2 ракетні катери, патрульні і сторожові катери, велика частина з них передислокована з Криму через українську загрозу. Зокрема, у Криму залишився лише один носій крилатих ракет, який досі не запустив жодної ракети.
Можемо говорити, що стратегічне значення Криму для росії в результаті дій Сил оборони України зазнає певних змін. І це видно як із заяв пропагандистів, так і з бездіяльності у відповідь на перетин так званих “червоних ліній”, про які заявляла російська влада у 2022 році. Передислокація частини чорноморського флоту до Краснодарського краю – це також удар для російської пропаганди, яка усі ці роки легендувала Севастополь. Тож, як би росіяни не намагалися зробити з півострова неприступну фортецю, Сили оборони України, і самі мешканці Криму доводять, що такі наміри нездійсненні.
У серпні 2021 року Україна оголосила про створення “Кримської платформи” – міжнародного майданчика для обговорення шляхів деокупації Криму та зміцнення європейської та глобальної безпеки. Ідею платформи підтримало багато держав світу та міжнародних організацій.
Говорячи про окупацію Криму, не слід забувати, що вона позначилася і на міжнародній безпеці: поки Крим буде в руках росії, жодна країна Чорноморського регіону не може почуватися спокійно, оскільки Москва вже неодноразово довела, що міжнародні угоди або правила — не для неї. Повернення Криму Україні, підтримка цього процесу міжнародним співтовариствам та понесення відповідальності за анексію росією — буде однозначним сигналом усім тоталітарним країнам, що у XXI столітті в світі мають діяти міжнародне право і норми, а не забаганки тиранів.
Втім, 24 лютого 2022 року усім стало зрозуміло, що росія не зупиниться, поки її не зупинити силою, і чи тимчасово захоплені території Молдови, Грузії, України зменшуватимуться, чи збільшуватимуться, можливо навіть за рахунок країн ЄС та країн-членів НАТО — це питання відповідальності не лише України, а й всього світу.
Якби не склалося, Україна, українці та кримські татари, у яких немає іншої Батьківщини, ніколи не припинять боротися за визволення і повернення Криму, не мають права. І слідом за зниклими з портів Криму російськими кораблями за визначеним прикордонниками на острові Зміїний курсом піде й решта окупантів зі своєю технікою. І це для них буде ще не найгірший варіант. Матроси крейсера ‘Москва”, аби були живі, не дали б збрехати…