“Росіяни набудували три лінії оборони на правому березі Дніпра, але це їх не врятувало. Вони втекли залишивши всі ці фортифікаційні споруди і сам Херсон, який вони обіцяли обороняти до свого останнього мобілізованого” – Сергій Кузан, голова УЦБС в інтервʼю BBC News Україна.
Від початку широкомасштабного вторгнення Росії до України, російська армія з тяжкими боями змогла захопити лише один обласний центр на півдні країни – Херсон.
За час окупації місто відчуло всю суть “русского міра”. Херсон намагались тримати у суцільній російській інформаційній бульбашці, яку заповнювали концентрованою пропагандою. Військові злочини загарбників тут рахували сотнями: вбивства, викрадення, згвалтування, тортури, депортації. Херсонців масово переселяли, а в покинуті будинки місцевих заселялись окупанти. Переселенням українців до різних регіонів росії кремль намагається вирішити проблему рекордного природного спаду населення (1,4 млн осіб у 2021 р.) і як наслідок нестачу робочих рук, на що у кінці 2021 року скаржився і сам путін. Також лише в самому Херсоні виявили 4 катівні та ще 7 місць незаконного тримання громадян, яких не могли публічно засудити через брак доказів.
Щоб звільнити місто з-під окупації українське командування, на відміну від російського, відмовилося від прямого штурму для уникнення великих втрат. Натомість українські армійці впродовж майже 9 місяців методично завдавали ударів по логістичних шляхах, мостах та переправах російської армії, повільно просуваючись вперед. Врешті-решт, щоб уникнути катастрофи, яка спіткала росіян на Харківщині, російські частини змушені були втекти на лівий берег Дніпра.
Проте, відходячи, вони встигли вщент зруйнувати енергетичну систему міста та вивезти з державних структур, приватних підприємств та домогосподарств все, що мало хоч якусь цінність. Окупанти мінували будинки, об’єкти домашнього господарства й навіть тіла. Після звільнення міста вже знешкоджено близько 2500 вибухонебезпечних предметів.
Слідчі вже задокументували більше 400 воєнних злочинів, за які росії доведеться відповідати в Міжнародних судах.
Як живе звільнений Херсон? Який настрій місцевих мешканців? Та чи стало звільнення міста несподіванкою? Команда Українського центру безпеки та співпраці відвідала Херсон одразу після звільнення українською армією.
Представники Українського центру безпеки та співпраці на вʼїзді до щойно звільненого Херсону. Джерело – УЦБС
“Ми знали, що про нас не забули”
Не дивлячись на велику кількість нерозірваних мін та ракет з систем залпового вогню по дорозі до міста, у самому Херсоні налагоджується життя. Перше що кидається в очі – величезна кількість містян, закутаних в українські державні прапори на тлі наполовину обдертих білбордів з написами “Россия здесь навсегда”, які по собі залишили окупанти.
До міста продовжують заходити підрозділи Сил оборони України, які проводять стабілізаційні заходи, відновлюють роботу органи влади та обʼєкти соціальної інфраструктури. Повернулися великі державні підприємства Приватбанк, Ощадбанк та Укрпошта. Вже відновлюють роботу і приватні компанії. Першою з великих мереж до Херсона повернулася мережа АТБ. Два стаціонарні відділення вже відкрила Нова Пошта.
На Площі Свободи перед Херсонською обласною військовою адміністрацією постійно перебувають тисячі містян. Тут херсонці продовжують зустрічати військових, отримують гуманітарну допомогу, підключають український мобільний звʼязок тут же викидаючи російські сім-картки (вже за два дні українські мобільні оператори відновили свою роботу в Херсоні). Багато хто розшукує своїх рідних, які зникли під час російської окупації, або евакуювалися перед захопленням міста.
Херсонці на Площі Свободи перед військовою адміністрацією. Джерело – УЦБС
“Ми знали, що про нас не забули” – розповідає місцева мешканка Вікторія (імʼя змінено), яка на площі разом з донькою підписувала у військового український прапор, який її родина ховала всі місяці окупації – “Росіянам вдалося повністю блокувати український звʼязок, тому ми змушені були купляти російські сім-картки. Однак супутниковий сигнал українського телебачення повністю заблокувати їм не вдалося. Ми уважно стежили за новинами, хоча і до кінця не могли повірити, що Херсон буде звільнено. Ви навіть не уявляєте нашу радість, коли до міста увійшли українські частини”
Місцева мешканка “Вікторія” з донькою
“Херсон не здавався весь період окупації”
“Затримання, катування та вбивства містян росіянами – стали нормою” – розповідає 17-річна мешканка Херсону Любов, одягнена в українську вишиванку – “Вся Україна бачила як херсонці голіруч зупиняли російську техніку на Площі Свободи – багато хто за це жорстоко поплатився. Слідчі ізолятори поліції перетворилися на катівні, найтяжче було жінкам, яких піддавали груповому зґвалтуванню. Однак Херсон не здавався весь період окупації: відмова від російських документів, виплат, участі у так званому “референдумі”, саботаж окупаційних органів влади, не говорячи вже про розвідку для Сил оборони – спротив, який щоденно чинили херосонці”
Сімнадцятирічна мешканка Херсону Любов, розповідає про злочини російських окупантів
Рух опору на Херсощині став дійсно легендарним. Партизани малювали графіті, клеїли листівки, чіпляли жовті стрічки та передавали інформацію для українських Сил оборони. Для вшанування діяльності тих, хто протистоїть загарбику в окупації, в Україні навіть запустили флешмоб “Жовта стрічка”.
Місто на лінії вогню
Окрім містян, команда УЦБС також поспілкувалась з військовими, які звільняли місто. Українські оборонці наголошують, що для Херсону війна не завершена, адже місто перебуває на лінії вогню. Росіяни, щоб уникнути розгрому, який відбувся на Харківщині – ретельно готувалися до втечі:
По-перше. Російське командування примушувало місцеве населення переселятися на лівий берег Дніпра. Під цим “живим щитом” окупанти вивозили техніку, зброю та документи впродовж трьох тижнів до звільнення міста. Українська армія все одно наносила точкові удари по відступаючих росіянах, але не мала змоги завдати більш масованого удару, щоб зберегти життя цивільних.
По-друге. Ворог весь час готував позиції на лівому березі Херсонщини, розбудовуючи глибоко ешелоновану оборону з укріпленнями з бетону, ровами та протитанковими загородженнями.
По-третє. Херсон все ще залишається досяжним для російської артилерії, яка постійно тероризує місто масованими ударами.
Антонівський міст, підірваний росіянами під час втечі з Херсону та представники УЦБС з українськими військовими.
Джерела – УЦБС
Разом з тим, у самому Хесоні високий бойовий дух. В усіх куточках міста чути звуки роботи української артилерії, яка не дає росіянами повноцінно розгорнутися на Лівобережжі. Не дивлячись на те що у місті перебої зі звʼязком, тепло та водопостачанням херсонці переконані – найжахливіше вже позаду. А покинуті росіянами на підступах до Херсону позиції, які вони грозилися утримувати до останнього – вкотре переконують, що рано чи пізно вся Херсонщина, як і вся Україна буде звільнена від російської окупації.