владімір путін править росією вже понад 24 роки – із совєтських чи російських керівників за терміном перебування при владі його перевершує лише сталін. Однак, переобравшись в березні на посаду президента росії на наступні 6 років, він цілком ймовірно може перевершити досягнення сталіна, який очолював Совєтський Союз протягом 30 років. Звісно, якщо доживе.
Видимість проведення виборів у росії ставить на роздоріжжі Захід – визнавати путіна легітимним президентом чи ні і в той же час посилає зрозумілий сигнал іншим авторитарним країнам, які є відкритими союзниками росії або грають в нейтралітет – Китаю, Ірану, Південній Кореї: Акела – сильний та далі веде своє стадо у бій з демократіями.
Про хід та наслідки “виборів” путіна читайте в новому матеріалі від команди аналітиків УЦБС.
Опозиція без позиції в бюлетені
Ще задовго до голосування в узурпованій росії можна було сміливо говорити про їхні результати. Згідно з опитуванням, проведеним в листопаді 2023 року “Левада центр”, путін випереджав найближчого свого можливого конкурента, Геннадія Зюганова, на 56,7 відсотка.
“Вибори” президента російської федерації в 2024 році вперше пройшли без єдиного номінального “опозиційного” кандидата. Один з таких – Грігорій Явлінскій, очільник партії “Яблоко” – восени офіційно зустрічався з путіним. А за кілька місяців після зустрічі, в грудні минулого року, Явлінскій повідомив, що знімає свою кандидатуру на майбутніх президентських виборах. Варте уваги також те, що напередодні другої річниці початку повномасштабного вторгнення Явлінскій написав розлогий текст, в основі якого лежав заклик до України та українців здатися та піти на мир з росією.
Серед кандидатів, які планували йти на вибори і позиціонували себе опозицією до чинної влади, був Боріс Надєждін. Його просувало широке коло російських лібералів, а довгі черги під час збору підписів на висування Надєждіна у різних містах росії подавалися опозиційними силами як відновлення їхнього руху і поява надії.
Попри це, Боріса Надєждіна – з лише 1% підтримки – все одно не було допущено до виборів російською владою. Як повідомляє прес-служба ЦВК рф, приводом для відмови стала нібито занадто велика кількість помилок у зібраних підписах громадян.
Так само до виборів не була допущена журналістка Єкатєріна Дунцова. Пізніше на неї почався тиск з боку влади, а в січні її затримала поліція задля нібито перевірки крові на наявність наркотиків.
Подібними діями російський режим, який має абсолютну владу в країні, продемонстрував свій страх та невпевненість у власних силах навіть перед технічними кандидатами. В цьому контексті смерть напередодні виборів головного російського опозиціонера Олексія Навального, якого вбив російський режим руками пенітенціарної системи, досить символічна. А дії російських силовиків та спецслужб навколо поховання Навального доводять, що режим відчуває загрозу навіть від мертвих.
Всі на вибори, агітація кличе
Зважаючи на те, що в перемозі путіна на цих “виборах” не було жодного сумніву, не дивно, що чимало росіян не збиралися йти до своїх виборчих дільниць: мовляв, путін переможе і без нашого голосу.
Тому російські чиновники намагалися всіма доступними методами підвищити явку на виборах 2024 року, і, звісно, прагнули зробити так, щоб всі голосували “правильно”. Зокрема, журналісти напередодні виборів фіксували випадки, коли працівників бюджетних установ та студентів змушували йти на голосування, мотивуючи пільгами, соціальними стимулами та фінансовим заохоченням, а іноді залякуванням можливими наслідками в разі не взяття участі в голосуванні.
Скоріш за все, влада на місцях намагалась таким чином виконати норматив по явці на виборчих дільницях, приблизно до 80%, щоб вони відповідали даним останнього перед виборами “опитування” підконтрольного кремлю “ВЦІОМа”, згідно з яким 70% респондентів відповіли, що точно візьмуть участь у виборах президента росії в 2024 році. У результаті, за офіційними даними влади, явка на виборах склала 77,44%, що стало рекордним показником для рф.
З цим завданням владі можливо несвідомо, але допомогла російська опозиція, яка після смерті Навального почала проявляти більшу активність. Мова про оголошену ним останню акцію “Полдєнь протів путіна”. Вона полягала у протесті безпосередньо на дільницях, на які мали одночасно прийти прихильники опозиції та проголосувати проти діючого президента або зіпсувати власний бюлетень.
Більш дієвими видами протесту стали масові випадки підпалів та псування виборчих бюлетенів та скриньок на багатьох дільницях росії. Голова російського ЦВК Елла Памфілова заявила, що під час виборів президента було здійснено вісім спроб підпалів на дільницях, проте в реальності їх кількість ймовірно більша. Крім того, також були випадки псування бюлетенів зеленкою та іншими рідинами. Памфілова в подібних проявах росіян звинуватила українську владу. “Ці випадки, я б так сказала, жалюгідні потуги цих “зеленців” Зеленського, жалюгідні, смішні, противні”, – заявила голова ЦВК.
Російська влада, не знаючи, як зупинити ці протести, почала погрожувати росіянам кримінальною відповідальністю. Голова комітету Держдуми з безпеки Васілій Піскарьов одразу заявив, що підпали та інші подібні дії на дільницях можуть бути кваліфіковані як диверсії чи теракти, хоча за законами рф за подібне порушення винуватцям має загрожувати штраф чи громадські роботи. Російське ж МВС повідомляє про 66 кримінальних та 155 адміністративних справ від початку проведення виборів, серед яких щонайменше 33 справи порушені через спроби пронести на виборчі дільниці фарбуючі рідини.
Вибори в умовах “спеціальної” війни
Перевибори президента росії в 2024 році також запам’ятаються тим, що були проведені в умовах так званої “спеціальної воєнної операції”, себто війни на території України. І її окуповані території також стали виборчим майданчиком для росіян з числа військових.
Їх участь у виборах обумовили “специфічним характером служби”, у зв’язку з цим, як виняток, дозволили утворення виборчих дільниць безпосередньо на територіях військових частин, розташованих у “відокремлених, віддалених місцевостях”. Таким чином російські військові брали участь у голосуванні, перебуваючи на тимчасово окупованих територіях України.
Напередодні виборів у деяких прикордонних районах через рейди російських добровольчих підрозділів, які виступають проти путінської росії, активізувались бойові дії. При тому, що наприкінці лютого в Бєлгородську область були перекинуті підрозділи 116-ї бригади окремого призначення росгвардії, задачею яких був захист прикордоння та “процесу голосування” напередодні та під час виборів, це ніяким чином не допомогло кремлю. Як засвідчили останні події, російські війська, росгвардія та ФСБ не змогли забезпечити захист кордону, не говорячи вже про безпеку на виборчих дільницях в цих регіонах.
Псевдовибори на окупованих територіях та іноземні спостерігачі
Щодо проведення виборів на окупованих територіях, то “голосування” там, зокрема у Херсонській та Запорізькій областях, стартувало ще на початку березня. У кремлі, за даними Центру національного спротиву, призначеним на місцях керівникам поставили завдання “вийти” на 30 відсотків явки. І аби досягти цього показника, вони не гребували ніякими методами. Так, 13 березня стало відомо, що російська влада зареєструвала на виборах в окупованих частинах областей України 4,5 млн осіб, хоча раніше МВС росії повідомляло, що там проживає лише 3,2 млн осіб. Тобто, заявлена ЦВК кількість виборців виявилася на 80% більша за реальну чисельність дорослого населення.
За повідомленням радника мера Маріуполя Петра Андрющенка, на окупованих територіях не існувало списку виборців. Без нього ж порахувати процент явки громадян нереально. Відомі випадки, коли одній людині вдалось проголосувати близько 15 разів. Отже цифри, до яких апелюють російські пропагандисти та влада, були просто “намальовані”.
Спробою легітимізації “голосування” стало й запрошення так званих “міжнародних спостерігачів”, покликаних “наглядати” за дотриманням законів та прозорості виборів на території, окупованій всупереч міжнародному праву.
Напередодні виборів ЦВК рф повідомило, що до росії загалом приїдуть близько 1 тисячі спостерігачів, які представляють майже 100 іноземних країн та “міжнародні організації”.
Доволі очікувано російська влада не запрошувала представників Бюро з демократичних інститутів та прав людини Організації з безпеки та співробітництва в Європі (БДІПЛ ОБСЄ) та Парламентської асамблеї ОБСЄ, бо ці організації засудили проведення російських виборів на окупованих росією територіях, натомість покликала до себе “міжнародних спостерігачів”, які не засуджують окупацію території суверенної країни, та, порушуючи українські закони та міжнародне право, стають посібниками російської окупації. В їх числі, зокрема, були симпатики кремлівського режиму, представники крайньо правих чи лівих рухів, які сподіваються отримати підтримку від кремля, та водночас можуть бути представниками маргінесу в себе на батьківщині. Частина “спостерігачів” вже звично представлена іноземними студентами, цьогорічні були учасниками “Всесвітнього фестивалю молоді-2024”, що проходив в рф. Після цього вони були запрошені на вибори в якості “експертів”.
Наслідки
Для кремля цьогорічні вибори були дуже важливими, саме тому російська влада влаштовувала “фарс” з агітацією в школах та дитсадках, намагаючись будь що збільшити явку на дільницях, недопускаючи будь-яких опозиційних кандидатів на вибори. Мета: продемонструвати західній аудиторії та союзникам кремля тотальну підтримку населенням рф путіна, тим самим легітимізувавши його, як президента. А внутрішній аудиторії показати безальтернативність та беззаперечну підтримку вектору російської влади.
Вже зараз цілком реально спрогнозувати ймовірні наслідки, які можуть очікувати росію після переобрання путіна.
У людини, яка при владі чверть століття, стає все менше умовно “демократичних” важелів впливу, на зміну їм приходять та посилюються авторитарні та диктаторські методи управління. У владіміра путіна, на тлі війни в Україні, немає іншого вибору, окрім як продовжити зосереджувати всю владу в своїх руках. Як наслідок, цілком ймовірно росію та її населення очікує ще більше посилення централізації та здержавлення економіки (заточену на війну), посилення цензури та переслідування “інакомислячих”, тотальне винищення будь-яких опозиційних та антивоєнних рухів, мілітаризація суспільства та посилення мобілізації для участі у війні. Практично ідентичні цілі були наведені в листі очільника держдуми рф Володіна путіну, який містив плани, що російська влада формувала на післявиборчий період. Зокрема, у ньому йшлося про “дезападнізацію” росії, та план дій, які мають посилити росію перед можливими викликами.
Перевибори путіна та процеси, які за ними послідують, несуть загрозу для всього цивілізованого світу. Європейські країни мають розуміти потенційну загрозу росії та повинні бути готові до агресії, яка може розпочатися в інших країнах Європи за умов ослаблення чи поразки України.