Чи зможе Україна вижити без військової допомоги США? Чи можуть європейські партнери Києва потенційно заповнити прогалину в поставках зброї? Політики, аналітики та коментатори по всьому світу протягом останніх тижнів б’ються над цими питаннями, намагаючись змиритися із зовнішньополітичним поворотом президента США Дональда Трампа в бік від Європи та зближенням його адміністрації з росією.
Хоча нагальність і важливість цих дебатів неможливо переоцінити, спостерігається тенденція до ігнорування власної активності України та її здатності до самозахисту. Це правда, що українські військові зусилля з 2022 року значною мірою покладаються на підтримку Заходу, але українські збройні сили за останні три роки також зазнали значного розвитку, ставши на сьогоднішній день найбільшою і найефективнішою бойовою силою в Європі.
Наразі в Україні близько мільйона людей зі зброєю в руках захищають країну від російського вторгнення. Це робить українські Збройні сили більш ніж у чотири рази більшими за наступну за чисельністю армію Європи. Українські війська також загартовані в боях і володіють неперевершеними знаннями про ведення бойових дій у двадцять першому столітті. Насправді, в багатьох сферах вони зараз встановлюють стандарти, яких мають дотримуватися інші.
Українська армія спирається на високоінноваційний вітчизняний військово-промисловий комплекс, який швидко розвивається, використовуючи передовий досвід довоєнного технологічного сектору України і відроджуючи давно занедбані можливості совєтської епохи. Тому будь-яке обговорення ймовірного майбутнього перебігу війни з росією та умов будь-якої мирної угоди має враховувати той факт, що Україна сама по собі є великою військовою потугою.
Протягом останнього року міжнародні ЗМІ висвітлювали російське вторгнення, як правило, створюючи враження, що армія Путіна повільно, але впевнено просувається до дорогої, але неминучої перемоги. Реальність менш однозначна.
Російські війська повернули собі ініціативу на полі бою на початку 2024 року і відтоді досить впевнено просуваються вперед, але досягли лише відносно скромних територіальних здобутків, зазнавши при цьому рекордних втрат. За оцінками аналітиків, за нинішніх темпів Росії знадобиться майже століття, щоб завершити завоювання України.
Якщо розглядати військові успіхи України в ширшій перспективі, що охоплює все повномасштабне вторгнення, то вони стають ще більш вражаючими. З весни 2022 року Збройним силам України вдалося звільнити близько половини всієї території, захопленої російською армією, і виграти низку ключових битв у Київській, Харківській та Херсонській областях. Росія не змогла захопити і утримати жодного обласного центру України і досі намагається витіснити українські війська з самої Росії після зухвалого транскордонного вторгнення Києва до Курської області в серпні 2024 року.
Далеко за межами поля бою Україна також досягла значних успіхів. У Чорному морі українські морські безпілотники здійснили революцію в морській війні і змусили путіна вивести свій флот з окупованого росією Криму у відносну безпеку російських портів. У глибині росії українські безпілотники дальнього радіусу дії дедалі частіше завдають ударів по військових об’єктах, логістичних центрах та енергетичній інфраструктурі.
Повна версія матеріалу опублікована на сайті Atlantic Council
Автор: Сергій Кузан
Фото Олексія Бобовнікова