Цьогорічне літо було дуже спекотне на події, однією з них була зустріч президентів США та Росії, що відбулася 16 червня.
Особливо уважно за нею стежили у Мінську. За інформацією джерел Українського центру безпеки та співпраці (УЦБС) в українських спецслужбах, нелегітимний президент Білорусі Алєксандр Лукашенко мав побоювання, що під час переговорів він може стати предметом торгів між Джо Байденом та Владіміром Путіним, та начебто навіть вимагав від президента Росії гарантій, що цього не станеться.
При цьому у спецслужбах висловлювали думку, що якщо до осені змін у верхівці Білорусі не станеться, Лукашенко може протриматися у владі ще досить довго. Як ми бачимо, змін не відбулося, проте нелегітимний президент Білорусі пішов на деякі поступки Кремля.
«Союзна держава»
9 вересня відбулася чергова зустріч Алєксандра Лукашенка та Владіміра Путіна.
За результатами цієї зустрічі були узгоджені 28 інтеграційних карт. 10 вересня вони були схвалені урядами, а підписання має відбутися 4 листопада на засіданні Вищої держради «Союзної держави».
За останній рік це вже п’ята зустріч Путіна та Лукашенка, кожна з них силами обох пропаганд розганялась в інформаційному просторі до статусу «надзвичайної», «історичної», «вирішальної» і т.д, але за результатами цих зустрічей, по великому рахунку, нічого не відбувалося. Кількість інтеграційних карт постійно змінюються, але їхній повний зміст широкому загалу невідомий.
Так само не прояснюють зміст і головні дійові особи «інтеграції», обмежуючись загальними фразами: «посилити», «поглибити», «покращити», «гармонізувати» і т.д.
9 вересня, на самій пресконференції, Лукашенко виглядав досить впевнено, дякував Путіну і Росії та критикував Захід, «що знаходиться на грані розвалу». Очільник РФ виглядав трохи хворим, часто кашляв, але загалом також виглядав впевненим в успішності та своєчасності процесу створення «Союзної держави». До речі, 14 вересня стало відомо, що Путін пішов на вимушену самоізоляцію «у зв’язку з виявленими випадками захворювання на коронавірус в його оточенні».
При цьому, на трибуні, з якої виступав Лукашенко, не було герба Білорусі, на відміну від трибуни Путіна, де герб Росії був.
У кінці пресконференції, відповідаючи на питання журналіста про те, на якому етапі після цієї зустрічі перебуває процес «зближення», що триває вже більше 20 років, Путін відповів, що потрібно було починати саме з того, про що домовилися зараз — створювати економічну базу — фундамент взаємовідносин, а все інше — то вже політична надбудова. Також він додав, що вже після того, як ці домовленості будуть виконані, можна буде говорити про наступні кроки, проте, це вже буде справою майбутнього, «оскільки ситуація швидко змінюється».
Самі економічні домовленості хоч і передбачали створення єдиної валюти «Союзної держави», проте від цього рішення вирішили відмовитись. Так само у Кремлі поки відкинули питання створення єдиного парламенту, а єдиний ринок електроенергії, нафти і газу заплановано створити до кінця кінця 2023 року.
Останні заяви Лукашенка, зроблені того ж 9 вересня, лише посилюють підозри в тому, що інтеграція Білорусі з Росією згідно союзного договору у тому вигляді, в якому вона планувалася раніше, не має реальних перспектив бути реалізованою.
«Зараз два покоління після цього виросло, і сьогодні вже неможливо ту інтеграцію реалізувати», – заявив сам Лукашенко.
Звичайно, не можна робити будь-які політичні прогнози там, де політика залежить винятково від рішень двох автократів. Проте наразі ще більше складається враження, що реальна інтеграція нецікава в першу чергу Алєксандру Лукашенку, який використовує її винятково як інструмент для торгів, отримання фінансів від Москви та підтримки свого дуже нестабільного становища після програних президентських виборів у 2020 році. Кремль, у свою чергу, використовує Лукашенка в своїх передвиборчих цілях, продаючи своїм громадянам нову геополітичну «перемогу» у вигляді фактичної анексії Білорусі.
Внутрішня ситуація
Спеціальна доповідачка ООН Анаїс Марін назвала репресії в Білорусі гіршими за катастрофічні. Режим Лукашенка спрямовує «жахливі репресії» проти правозахисної групи «Весна», волонтери якої збирають інформацію про порушення прав людини у Білорусі. У підсумку це впливає на здатність Женеви відстежувати ситуацію і належним чином повідомляти про репресивну політику.
Такої ж думки дотримуються і білоруські правозахисники – лише за літо 2021 року з політичних мотивів було заарештовано ще 236 людей.
Загальна тенденція виглядає так, що від масових репресій проти політично активних громадян, нелегітимна влада Білорусі перейшла до терору всього суспільства. Велика кількість справ протягом останніх місяців стосувалась звичайних громадян, які хоча б якимось способом намагались висловити незгоду з режимом. Людей заарештовують навіть за вподобання та коментарі в соціальних мережах, а джерелом «кольорової революції» проголошують дитячі садочки та школи.
Військова інтеграція
Ще на початку року в рамках інтеграції Росії та Білорусі були узгоджені «військові інтеграційні карти». Відповідно до заяв чиновників обох держав, мова йшла про спільну систему ППО, спільні центри підготовки військових, спільне управління військами і т.д.
Але і тут Лукашенко, ймовірно виторговуючи найкращі для себе умови, не поспішав здавати позиції.
Так, у кінці літа він заявив, що в розміщенні військ РФ на території Білорусі немає жодної необхідності.
Також, за інформацією російських ЗМІ, попри намагання Москви домовитися про оперативне підпорядкування будь-яких сил та створення єдиного військового центру прийняття рішень, домовитися з Мінськом так і не вдалося. Це досить показово відобразилося на керівництві навчаннями «Запад-2021», що здійснювалося начальниками Генеральних штабів Росії і Білорусії, а не єдиним центром.
Проте, якраз напередодні зустрічі Путіна і Лукашенка, ситуація почала змінюватися.
8 вересня міністерство оборони Білорусі опублікувало інформацію про перекидання щонайменше трьох винищувачів Су-30СМ ВКС Росії, що будуть нести спільне бойове чергування з охорони повітряних кордонів «Союзної держави».
12 вересня, перебуваючи на полігоні під Барановичами, Лукашенко натякнув на «загрозу», що начебто йде від Заходу та згадав про досвід 1941 року, коли Білорусь була захоплена нацистськими військами:
«Ви бачите, як вони себе ведуть. Тому не можна розслаблятися, враховуючи досвід 1941 року, коли ми всі втихомирювали, всіх заспокоювали – не відповідайте на провокації та інше, – а потім отримали оглушливий удар і практично Білорусь втратили за пару-трійку місяців».
Лукашенко також заявив про намір розмістити на кордоні з Україною російські зенітно-ракетні комплекси C-400. За його словами, саме цьому була присвячена частина розмови з Путіним. Всього за планами, Білорусь планує придбати у Росії озброєння на загальну суму понад 1 млрд доларів.
«Ми з білоруськими генералами і росіянами обговорювали цю тему. Нас починають з півдня підігрівати. А що ще буде… Ми повинні готуватися – 1200 км кордону з Україною, тому нам доведеться закривати і цей периметр. І ми якраз говорили про те, що С-400 нам дуже згодяться. І він (Путін) дав доручення міністру оборони, щоб з нашими пропрацювали ці питання для того, щоб можна було поставити ці комплекси нам», – заявив Лукашенко.
Про Україну і білорусько-український кордон Лукашенко знову згадав 27 вересня під час наради з силовиками. Цього разу приводом стали «бази США», що нібито створюються в Україні під видом навчальних центрів. При цьому Лукашенко знову публічно прив’язує до питання щодо України Путіна, або щоб підсилити свої слова, або через те, що нова «загроза» для Білорусі нав’язана саме лідером Росії.
«Ви бачите, вони туди, в Україну, тягнуть натовські війська. Під видом навчальних центрів вони створюють фактично бази. Бази США створюють на Україні. Ясно, що нам треба на це реагувати. Ми з президентом Росії проводили і проводимо консультації з цього питання і домовилися, що там треба робити якісь дії. В іншому випадку ми завтра будемо мати прямо на кордоні Білорусі та Росії неприйнятну для нас ситуацію», – сказав Лукашенко.
«Запад – 2021». Військові аспекти
З 10 по 16 вересня Росія та Білорусь офіційно провели спільні стратегічні військові навчання «Запад-2021». Окрім організаторів, у навчаннях взяли участь військові контингенти збройних сил Вірменії, Індії, Казахстану, Киргизії і Монголії, а також представник військової делегації Шрі-Ланки. Загально, за офіційною інформацією – близько 200 тисяч осіб, понад 700 одиниць бойової техніки і понад 80 літаків і вертольотів.
Справжня кількість учасників «Западу» невідома, і раніше НАТО вже звинувачувало Москву у заниженні кількості реальних учасників під час проведення навчань у 2017 році. Цьогоріч у Головному управлінні розвідки МО України також заявили ще на початку навчань, що бойової авіації та артсистем буде застосовано більше, ніж було офіційно заявлено.
Фази навчань почалися ще у червні. За інформацією українських спецслужб, на них значна увага приділялася:
– відпрацюванню дій штурмових підрозділів у місті та густонаселеній території при підтримці механізованих військ.
– багато тактичних епізодів виконувала авіація, зокрема завдання ударів по оперативних резервах, стратегічних об’єктах – що по суті є елементами наступальної операції.
В українській розвідці вважають, що під час «Заходу» фактично відпрацьовувався сценарій захоплення східних регіонів України. Крім того, Росія та Білорусь працюють над формуванням трьох спільних навчально-бойових центрів, один з яких буде знаходитися у Білорусі, і ймовірно, використовуватиметься для постійної присутності російських військ.
Також цьогорічне навчання характерне значним пересуванням військ. Вже починаючи з березня-квітня з центральної частини Росії до кордонів з Україною перекидалися потужні підрозділи. Це свідчить про те, що Росія активно відпрацьовує створення угруповань, пересування резервів, відпрацювання нормативів щодо перекидання і скорочення часу.
«Вивчаються можливі райони майбутніх бойових дій і здійснюють злагодження підрозділів саме завдяки виконанню елементів, які притаманні вже операціям в реальних бойових умовах», – заявив представник ГУР МО генерал-майор Вадим Скібіцький, обговорюючи російсько-білоруські навчання.
Це підтверджується словами заступника Міністра оборони Російської Федерації, який у підсумку результатів навчань виділив:
«Запад-2021» показав, що ми можемо в короткі терміни створювати потужні міжвидові угруповання, спланувати бойові дії по будь-яких напрямах, припинити будь-яку агресію, рішучим ударом напоумити і протверезити будь-якого ворога».
Тож говорити, що інтеграція Росії та Білорусі відбувається лише на папері – не можна, але і швидких кроків по цьому напрямку поки не очікується, принаймні у політичних питаннях.
Створивши внутрішній терор у країні, Лукашенко прагне перекрити будь-яку можливість своєї заміни, і хоча публічно у цих прагненнях він звинувачує Захід, найімовірніше, що насправді він боїться саме втручання Москви.
Проте, Кремлю навіть вигідне таке становище – увага ЄС з Росії змістилася на Білорусь, а США зайняті Афганістаном та Китаєм. Крім того, такими темпами РБ може перегнати РФ по кількості західних санкцій, а отже Лукашенку потрібні будуть російські гроші – а це додаткова можливість тиску на Мінськ.
І хоча невизнаний очільник Білорусі намагається зберегти владу у власних руках, поступки Росії у військовій сфері таки відбуваються. Але навряд країнам НАТО є про що хвилюватись, окрім як про наплив мігрантів. У 2024 в Росії відбудуться вибори президента, тож боротьба між двома кремлівськими «собіратєлями зємлі русской» – Владіміром Путіним та Сєргєєм Шойгу стане жорсткішою. І тут поглинання лише Білорусі може здатися мало.
Фото: ТАСС
Автори: Оксана Кузан, Борис Грачов