17 липня росія звільнила 95 українських військовополонених в обмін на 95 російських солдатів. З початку повномасштабної війни у 2022 році Україні вдалося провести 54 обміни полоненими, звільнивши 3405 українців, які перебували в полоні.
Не дивно, що обмін полоненими має особливо важливе значення для українців, оскільки життя і безпека українських солдатів впливає на велику кількість українських родин і на загальний стан українського суспільства. Окрім українських солдатів, приголомшлива кількість українських дітей – понад 19 500 – була депортована і незаконно вивезена до росії та інших країн, таких як Білорусь. Більше того, за даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, близько 378 депортованих українських дітей з України вже були передані в російські сім’ї для усиновлення. Це є злочином.
Українці, які перебувають у російському полоні, постійно зазнають тиску, знущань і катувань. Звільнені в’язні повертаються в Україну виснаженими та з явними ознаками грубого поводження, в тому числі сексуального насильства. Деякі українські військовослужбовці втратили в полоні 30-50 кілограмів, деякі повернулися з хронічними захворюваннями, інші – з синцями та переломами.
Таким чином, питання ув’язнених є одним із головних пріоритетів Києва. Зокрема, Україна піднімала питання полонених на міжнародних майданчиках, таких як Глобальний саміт миру, зверталася за допомогою до третіх країн (останній обмін відбувся за сприяння Об’єднаних Арабських Еміратів), створила координаційний центр, який займається полоненими, запустила проект «Хочу жить», який заохочує росіян здаватися в полон Збройним силам України і таким чином поповнює обмінний фонд, тощо.
Але росія навмисно гальмує обмін і використовує ситуацію для поширення дезінформації та психологічного тиску на українців. Стратегія росії полягає в тому, щоб тримати сім’ї полонених українських солдатів і цивільних осіб у стані постійного терору і невизначеності, щоб налаштувати українців проти свого уряду і військового керівництва. Наприклад, Україна вже давно пропонує обмін «всіх на всіх» (обмін всіх полонених українців на всіх полонених росіян), але росія не зацікавлена в цьому. Натомість росія тягне час: до літа 2023 року обміни відбувалися майже щомісяця, але після липня 2023 року на наступний обмін пішло майже півроку. Після чергового обміну в лютому 2024 року була ще одна пауза до 31 травня. Як пояснив керівник Головного управління розвідки МО України Кирило Буданов, «росія використовує всі можливі фактори для створення соціальної напруги. І вона буде продовжувати це робити». Москва, у свою чергу, звинувачує Київ у цих паузах.
2 роки з моменту російського теракту в Оленівці та вбивства військовополонених. Фото: Reuters
росія також поширює фейкові зображення та відео в соціальних мережах, а також письмові пропагандистські заяви з наративами про те, що український уряд нібито не хоче обмінювати військовополонених. Наприклад, росія публікує і погрожує публікувати великі списки реальних військовополонених, супроводжуючи їх жахливими заявами на кшталт «Україні не потрібні ці солдати» і – з метою спричинити психологічний хаос – що ця інформація буде цікава «жінкам, матерям і громадянам України в цілому». Однак сім’ї цих військовополонених роблять так, щоб їхні голоси були почуті, регулярно організовуючи демонстрації з вимогою повернути їхніх близьких.
Як описано вище, кількість сімей, які постраждали від цієї жахливої ситуації, вражає. Майже 37 000 людей в Україні вважаються зниклими безвісти. На початок 2024 року понад 8 000 українців перебували в російському полоні – примітно, що ця цифра включає понад 1 600 цивільних осіб, але не враховує викрадених дітей. Наведені цифри майже напевно нижчі за реальну кількість українців, які перебувають у російському полоні, оскільки росія, порушуючи міжнародне гуманітарне право, не надає повного списку утримуваних осіб. Таким чином, лише половина з 8000 українців, які перебувають у полоні, були підтверджені Росією через Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ).
До того ж, Москва, на відміну від України, відмовляє міжнародним правозахисним організаціям у доступі до українських військовополонених і не дозволяє їм здійснювати телефонні дзвінки. Міжнародний Комітет Червоного Хреста, наприклад, має право вимагати доступу до місць утримання військовополонених для проведення візитів з метою моніторингу поводження з ними. Звільнені українські військовослужбовці, однак, повідомляють, що не бачили представників Міжнародного Комітету Червоного Хреста під час ув’язнення в росії. Представники Червоного Хреста також стверджують, що їм було відмовлено в доступі до утримуваних в росії військовополонених. 25 червня представники російського офісу Уповноваженого з прав людини вперше були присутні на обміні полоненими, щоб зафіксувати можливі порушення.
На відміну від росії, Україна дозволила міжнародним правозахисним організаціям отримати доступ до російських військовополонених. Відкритість української сторони та відповідність нормам Женевської конвенції на власні очі бачив і омбудсман Туреччини. У кінці березня 2024 року турецька делегація відвідала табір для російських військовополонених на Львівщині. Проте аналогічного візиту до росії поки не відбулося.
Незважаючи на зусилля, спрямовані на уповільнення процесу обміну полоненими, а також на відмову співпрацювати з міжнародними правозахисними організаціями, росія наполягає на тому, що саме Україна винна в повільному просуванні процесу і продовженні страждань українських військовополонених. Наприклад, 29 травня Уповноважена з прав людини в росії Тетяна Москалькова заявила, що «обмін полоненими з Україною призупинено через надумані вимоги української сторони». Вона не уточнила, про які саме «вимоги» йдеться.
Звільнений український війсьоквий не може стримати сліз, тримаючи в руці яблуко. Фото: Віталій Юрасов
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець спростував заяви Москалькової про вимоги України, нагадавши українцям, що «Україна нічого не зупиняла! Обміни не відбуваються, тому що цього не хоче росія!». Він також пояснив, що Київ створив медичну комісію, щоб відстежувати і обмінювати в першу чергу тяжкопоранених, хворих і полонених жінок відповідно до Женевської конвенції. росія ще не зробила цього. Більше того, нещодавно росія без жодних пояснень вилучила 99% людей зі списків на обмін, поданих українською стороною, і відмовляється оприлюднити свої власні оновлені списки.
Є ще одна причина, чому росія намагається сповільнити процес репатріації: поводження росії з українськими полоненими є тривалим комплексом воєнних злочинів, і звільнені в’язні є тому підтвердженням. За даними Генеральної прокуратури України і як описано вище, приблизно 90 відсотків українських військовополонених піддаються фізичним і психологічним тортурам, у тому числі сексуальним катуванням.
Так, у звіті в березні експерти Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні вказали, що 39 із 60 звільнених військовополонених (усі чоловіки), піддалися сексуальному насильству “включаючи спроби зґвалтування, погрози зґвалтування та кастрації”. Більше того, 58 з 60 колишніх в’язнів повідомили, що російські військові та наглядачі у в’язницях катували їх, включаючи ”побиття, ураження електричним струмом, примушування залишатися в незручному положенні протягом тривалого часу, погрози страти або імітацію страти”. Все це суперечить нормам Міжнародного права, зокрема Женевській конвенції, яка забороняє жорстоке поводження, катування, знущання і приниження, а також будь-які форми вбивства військовополонених.
Роман Горилик, який перебував у російському полоні понад два роки. Фото: Координаційний штаб поводження з військовополоненими
На жаль, багато з цих українських військовополонених не виходять з полону живими. З грудня 2023 року по лютий 2024 року експертами було задокументовано достовірні повідомлення про страту щонайменше 32 українських військовополонених. Загалом же з початку повномасштабної війни росіяни стратили щонайменше 61 українського військовополоненого. Деякі жорстокі страти спеціально фіксувалися росіянами на відео, а потім викладалися у соціальних мережах. Також у кінці липня 2022 року росія влаштувала вибух у бараку колонії в Оленівці на Донеччині. На той момент у ньому перебували українські військовополонені, щонайменше 50 з них загинуло. За інформацією Головного управління розвідки МО України, теракт влаштували за вказівкою тодішнього власника ПВК “Вагнер” Євгєнія Прігожина.
Хоча полонені – це похідна від розв’язаної путіним війни, Київ продовжує наполягати на формулі обміну “всіх на всіх” і сподівається, що спільно із міжнародним співтовариством вдасться вплинути на цю складну ситуацію й якнайшвидше повернути своїх людей додому.
Матеріал було опубліковано на Lawfare