Кремль полюбляє гратися у шпигунські ігри та гібридні агресії. Саме так Росія діяла протягом років в Україні – поступово “промацуючи” оборону, шукаючи слабкі місця та тестуючи реакцію. І лише тоді, коли Москва, попри всі старання, не змогла досягти бажаного, зокрема на Донбасі, вона вдалася до відкритого повномасштабного вторгнення. Але й тут Кремль “зламав зуби” – не очікуючи, що українці виявлять таку єдність і стійкий опір.
Атака безпілотниками, які у ніч на 10 вересня залетіли на територію Польщі, стала черговим епізодом цієї гібридної гри, яку Москва веде вже на Заході. Її мета очевидна – дестабілізувати союзників України та підірвати єдність Північноатлантичного Альянсу.
Ці події стали наслідком агресивних дій, на які Кремль так і не отримав адекватної відповіді, адже у польський повітряний простір вже залітали не лише дрони, а й ракети. Відсутність рішучої реакції як з боку польського командування, так і з боку НАТО лише стимулювала Москву і далі активніше “промацувати” оборону. І кожного разу Кремль намагався відхреститися від відповідальності, прикриваючись вигадками на кшталт “це не ми” чи “це українська провокація”.
Ми вже бачили російські акти агресії проти авіації в Балтійському та Чорному морях, польоти літаків із вимкненими транспондерами, диверсії та фактично підпорогові дії на території країн-членів НАТО. Це не випадковість і не “збіг обставин”.
Усі ці інциденти складаються в чітку картину дрібних провокацій, за допомогою яких Москва розширює межі допустимого й перевантажує систему управління, ухвалення рішень та реагування на загрози. Кремль змушує західні командні центри витрачати час, ресурси та логістику на кожен окремий інцидент і користується цим.
Таким чином Росія намагається відволікти ресурси Заходу від війни в Україні, залякати населення й підірвати рівень підтримки Києва, позбавити критично важливих ресурсів. Йдеться не лише про політичну увагу чи фінанси, а й, наприклад, про системи протиповітряної оборони, які тепер можуть бути переорієнтовані не на захист України, а на захист країн НАТО.
Зараз Росія загрузла на українському фронті і не може відкрити другий, але в такому «м’якому» режимі бойових дій Кремль може накопичувати резерви для майбутніх провокацій проти Польщі та країн Балтії.
Що слід робити? Приклад операції в Курській області доводить, що проактивними діями можна зірвати плани Москви, відвернути ресурси, знищити резерви і одночасно захистити власні території. Це урок, який союзники повинні взяти до уваги.
Тому єдиною адекватною відповіддю на нічні атаки Кремля є зміцнення і розвиток європейської системи безпеки та збільшення допомоги Києву, що має бути основою цієї архітектури. Якщо союзники не готові збивати дрони та ракети над Польщею, то треба принаймні закрити небо над Львівською та Волинською областями, не чекаючи на офіційні рішення чи закінчення бойових дій. Це єдиний спосіб зробити російські провокації марними. Це не втручання НАТО у війну, а демонстрація його єдності та сили. Москва розуміє тільки таку мову.
Хоча Польща має обмежені ресурси протиповітряної оборони, цілком реально забезпечити захист принаймні правобережжя України у координації з партнерами та НАТО.
Ще раз нагадаємо, що лише після того, як Україна вжила активних заходів у Чорному морі, а саме завдала ударів по російських кораблях і базах, відновилося судноплавство і почав функціонувати «зерновий коридор».
Те ж саме має статися і в повітрі. Захист повітряного простору України – це не кінцева мета, а перший активний крок. За ним має бути посилення допомоги та присутність союзників у повітрі, на морі, на суші, у кіберпросторі та в інфраструктурних проєктах. Тільки так можна звести нанівець війну Росії проти України та остаточно зірвати плани Кремля щодо майбутньої агресії.
Матеріал вперше опублікований на Kyiv Post
Автор Сергій Кузан
Фото: dpa Picture Alliance/PAP/Войтек Яргіло