Верховна Рада України офіційно оголосила 20 лютого 2014 року датою початку тимчасової окупації Криму. Саме у лютому 2014 року російськими військами без розпізнавальних знаків були захоплені адміністративні та стратегічні об’єкти півострова, а українські військові бази — заблоковані та нейтралізовані.
Окупація Криму порушила основоположні принципи Статуту ООН та Гельсінського Заключного акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі, а також стала викликом для міжнародних організацій та прямою загрозою для міжнародної безпеки.
У самому центрі Європи з’явилася гаряча точка, а Україна опинилася у стані неоголошеної війни з РФ, яка поширилася і на східні області країни. З того часу жертвами війни стали 14 тис. осіб, понад 40 тис. зазнали різних поранень, понад 1,5 млн. українців стали внутрішньо переміщеними особами.
У 2021 році, через сім років після окупації, для протидії Росії Україна запропонувала новий міжнародний консультативний та координаційний формат — Кримську платформу. Вона має стати тим майданчиком, що поверне тему анексії у міжнародний порядок денний та у кінцевій меті сприятиме деокупації півострова та поверненню його Україні. Для досягнення цієї цілі необхідна консолідація всієї світової спільноти та міжнародних організацій.
Міжнародна реакція на спробу анексії
Нагадаємо, що у відповідь на окупацію Криму у 2014 році Європейським Союзом було запроваджено низку санкцій та обмежень проти Росії, дія яких постійно продовжується.
Парламентська асамблея Ради Європи й ОБСЄ ухвалили низку документів щодо невизнання спроби анексії Криму, а Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію ООН 68/262 “Територіальна цілісність України”. У резолюції ГА ООН закликала не визнавати будь-якої зміни статусу Криму й підкреслила, що так званий «референдум» 16 березня 2014 року є незаконним та не може стати основою для будь-якої зміни статусу півострова.
Проте у Кремлі, для якого Крим та особливо місто Севастополь — є питанням не лише «перемоги», а й важливою частиною в ідеології «русского міра», заявили, «що питання є закритим і вирішеним».
Життя в окупації
Після окупації кримський півострів був фактично перетворений на військову базу, де відбуваються грубі порушення норм міжнародного, гуманітарного права та прав людини. Зокрема, стали постійними політичні, релігійні та етнічні переслідування, відбулася примусова російська паспортизація населення, незаконний призов до лав російських збройних сил, масова мілітаризація дітей та підлітків, експропріація приватної власності, знищення культурно-історичної спадщини та екології півострова.
Попри наказ Міжнародного суду ООН, представницький орган корінного народу Криму кримських татар — Меджліс, залишається під забороною, а російські спецслужби проводять регулярні обшуки та затримання кримців.
Окрім того, Росія цілеспрямовано змінює демографічний стан населення півострову. Так, з початку окупації змушені були виїхати понад 46 тисяч мешканців Криму, майже 5 тис. українських дітей-сиріт були незаконно перевезені на територію РФ, більше 2,5 тис. осіб було депортовано. Натомість до Криму за різними оцінками переїхало від 170 до 200 тис. росіян (205 559 тис. за інформацією Управління федеральної служби державної статистики (РФ)).
Та крім зміни населення Росія проводить ще й значну мілітаризацію Криму, модернізує військову техніку та посилює військові угрупування. За повідомленням Головного управління розвідки Міністерства оборони України, лише до проведення так званого «референдуму», Росія завезла на український півострів до 7 тисяч військових, в самій окупації було задіяно всього близько 20 тисяч військовослужбовців тільки у рамках Чорноморського флоту, не рахуючи ФСБ, нацгвардію та інші силові структури.
На сьогодні чисельність військовослужбовців РФ у Криму зросла в 2,5 рази і налічує до 32500 осіб. Що ж до озброєння, то на півострові зосереджений майже весь спектр бомбардувальної та винищувальної авіації, бойові кораблі, засоби протиповітряної оборони С-400, протикорабельні ракетні комплекси «Бал» і «Бастіон». Росія також постійно створює провокації та перешкоджає навігації в Чорному та Азовському морях, що є порушення норм міжнародного права, зокрема Конвенції ООН з морського права.
Що ж пропонує Україна, як повертати Крим?
Кримська платформа буде фокусуватися на п’яти практичних напрямків роботи:
- політика невизнання спроби анексії Криму Росією,
- розширення і посилення міжнародних санкцій проти Росії,
- міжнародна безпека,
- права людини,
- вплив окупації на економіку та екологію.
Діяльність Платформи передбачається на усіх рівнях, від держав та урядів країн до мережі українських та міжнародних експертів з різних галузей, зокрема безпеки та зовнішньої політики. Ця мережа надаватиме інформаційно-аналітичну підтримку діяльності Платформи та відіграватиме активну участь у забезпеченні високого рівня її публічності.
Старт Кримської Платформи запланований на 23 серпня, в День Державного прапора України та у переддень до відзначення 30-річчя відновленої Незалежності. Окрім символічності обраної дати, рівень серйозності Платформи своєю присутністю підтвердять і світові лідери, члени ЄС та НАТО, які вже анонсували свою участь в українському заході. Наразі перелік іноземних гостей вирішили не оприлюднювати через погрози та бурхливу реакцію Кремля.
Читайте також: Як Росія знищує унікальну історико-культурну спадщину Криму
Так, офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова, у коментарі щодо заходів України по деокупації Криму, пригрозила будь-яким країнам та організаціям, які будуть брати участь у Кримській платформі, назвавши це «недружнім щодо Росії кроком і прямим посяганням на її територіальну цілісність», а також «загрозою агресії проти двох суб’єктів Російської Федерації».
Напевно, це найкраща характеристика та визнання Платформи, яка ще навіть не стартувала.
Автор: Оксана Кузан