Російська влада, яка завжди використовувала історію як інструмент не лише пропаганди та фейків, а й гібридної агресії, вирішила “поховати” частину історичних фактів, що стосуються початку ІІ світової війни та ролі СССР.
У коментарі Українському центру безпеки та співпраці начальник воєнної розвідки України Кирило Буданов зазначив, що хоча для усього світу Друга світова війна закінчилася у вересні 1945, складається враження, що для Кремля вона триває й досі та слугує невичерпним джерелом російської пропаганди, маніпуляцій і фейків. Причому передусім для власного населення, яке виховується на міфах так званої “Вітчизняної війни” як “народ-визволитель”.
9 червня нижня палата російського парламенту прийняла в третьому, заключному читанні законопроєкт №1166218-7 про внесення зміни до Федерального закону «Про увічнення Перемоги совєтського народу у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років».
1 липня він був підписаний президентом РФ. Законом встановлюється заборона публічно заперечувати «вирішальну роль совєтського народу у розгромі нацистської Німеччини і гуманітарну місію СССР при звільненні країн Європи». Заборона стосуватиметься публічних виступів, творів, які демонструються публічно, а також ЗМІ та Інтернет.
Зокрема у пояснювальній записці до законопроєкту йдеться про те, що його мета «встановлення заборони на ототожнювання мети, рішення і дій керівництва СССР, командування, військовослужбовців СССР з цілями, рішеннями і діями керівництва нацистської Німеччини, командування, військовослужбовців нацистської Німеччини і країн осі, які були встановлені вироком міжнародного військового трибуналу для суду і покарання головних військових злочинців європейських країн осі (Нюрнберзького трибуналу), а також заперечення вирішальної ролі совєтського народу у розгромі нацистської Німеччини і гуманітарної місії СССР при звільненні країн Європи».
Що намагається заборонити Кремль?
23 серпня 1939 року, Німеччина і СССР уклали Пакт Молотова-Ріббентропа — договір про ненапад. У таємному додатку до цієї угоди Москва і Берлін домовилися про розподіл сфер впливу у Східній Європі. Вже за тиждень після підписання цього документу розпочалася Друга світова війна. 1 вересня 1939 року Німеччина пішла у наступ на Польщу із заходу, а 17 вересня Червона армія зайшла на територію Польщі зі сходу. 23 вересня 1939 року у Бресті (зараз Білорусь) відбувся спільний парад Вермахту і Червоної армії як союзників.
Ці історичні факти завжди були дуже незручними як для СССР так і для правонаступниці — Росії, адже Друга світова війна, а точніше — обрана її частина, є основою ідеології «русского міра».
Частина, бо для Росії і її сателітів війна почалася не 1 вересня 1939 року, а 22 червня 1941 — фактично з дати порушення договору про ненапад з боку Німеччини, і отримала назву «Велика вітчизняна війна».
Проте, прийнятий 9 червня закон цілком вкладається у наративи сучасної Росії, для якої СССР — «визволитель» поневолених народів і країна-переможниця. При цьому чомусь забувається, що у війні брало участь 62 держави, бойові дії велися на території трьох континентів, у водах чотирьох океанів, а сама перемога далася шляхом титанічних і скоординованих зусиль усіх союзників Антигітлерівської коаліції.
Чому Кремлю так важливі саме ці визначення і саме таке трактування? Бо те, що у Кремлі називають «визволенням» насправді було окупацією незалежних держав.
Після поділу Польщі, під новою окупацією СССР опинилася Західна Україна. З 1939 – 1941 рік звідси було депортовано близько 100 000 чоловік (здебільшого поляків, євреїв, членів українських патріотичних організацій).
30 листопада 1939 року війська СССР (близько пів мільйона людей) вторглися у Фінляндію, що стало початком так званої «Зимової війни».
А за рік почалася окупація країн Балтії.
Так 14 червня 1940 року СССР поставив ультиматум Литві з вимогою змінити уряд і відкрити кордон. 15 червня Червона Армія увійшла до республіки, 17 червня подібну долю спіткали Латвія та Естонія.
1941-го року велика кількість населення цих країн, включаючи жінок і дітей, була депортована. Зокрема, вночі з 13 на 14 червня близько 15,5 тисяч жителів Латвії – серед них 2,4 тисячі дітей молодше 10 років – були арештовані без рішення суду і депортовані у віддалені райони СССР.
Також були депортовані 34 000 чоловіків, жінок і дітей (часто цілими сім’ями) з Литви і 10 000 з Естонії.
Саме тому для совєтської, а тапер і російської пропаганди, важливий саме період з 22 червня 1941-го (порушення договору про ненапад Німеччиною) по 9 травня 1945-го (День перемоги над Німеччиною). У колишніх совєтських країнах День перемоги відзначається 9 травня, а не 8-го, через те, що під час підписання Акту капітуляції у Москві вже настало 9-те число.
Для сучасної російської влади, що перейняла усі міфи совєтської пропаганди і для якої розпад СССР є «найбільшою катастрофою XX століття» питання участі і ролі СССР у Другій світовій — є мало не сакральним. Адже на ньому ґрунтуються міфи про «народ-переможець», «обраний народ», «народ що самостійно знищив фашизм» (у совєтсько-російській пропаганді нацизм замінений на фашизм):
«Ми завжди будемо пам’ятати, що цей величний подвиг здійснив саме совєтський народ. У найважчий час війни, у вирішальних битвах, визначили результат боротьби з фашизмом, наш народ був один», – із промови Путіна до 9 травня 2021 року.
І всі історичні факти та заяви у Європарламенті про однакову роль Сталіна і Гітлера у розв’язанні війни президентом РФ відкидаються як «собача нісенітниця» від людей, «які читати-писати не вміють».
Пропаганда перемоги
На темі «Вітчизняної війни» і «Великої перемоги» Совєтського союзу виховуються цілі покоління російських дітей та дітей, що проживають на окупованих Росією територіях.
Масштаб можна уявити лише взявши до уваги діяльність всеросійського військово-патріотичного руху Юнармія, що фінансується російським урядом через Міністерство оборони РФ й виховуються на ідеях російської пропаганди. Філії «Юнармії» створені не лише по всій Росії, а й у окупованих частинах Грузії, України (Донецька, Луганська область, Крим), Молдови. Згідно інформації з сайту, кількість юноармійців наразі складає 808 тис.
Навіть попри пандемію Covid-19, що несе загрозу для життя й здоров’я населення, цього року Росія вивела на паради з нагоди «Дня перемоги» тисячі людей (і дітей з «Юнармії» також).
Зокрема, у окупованому Криму:
Севастополь: https://www.youtube.com/watch?v=951XjBrO1TQ
На окупованих частинах Сходу України:
Донецьк: https://www.youtube.com/watch?v=gQnG0nuc5f0
Луганськ: https://www.youtube.com/watch?v=8FQacqb1_6s
Окупованих частинах Грузії:
Південна Осетія: https://www.youtube.com/watch?v=V5Jwz0a-TvY
Абхазія: https://www.youtube.com/watch?v=R0lAAp86BeM
Та Молдові: https://bit.ly/36qbi9u – Тираспіль (ПМР).
Вже не кажучи про міста Росії та саму Москву, де щороку проводиться величезне політизоване дійство з демонстрацією новітньої воєнної техніки для підкреслення «величі» сучасної Росії.
Рівень проникнення пропаганди досяг такого рівня, що молоді батьки залюбки вдягають до свята своїх дошкільнят у військову форму Червоної армії та роблять з дитячих візочків бутафорські танки.
Ці всі явища набрали розмаху, що вже навіть в Росії стали називатися «побєдобєсієм», від російського слова «бєс» (українською «чорт»).
Також, згідно власних джерел УЦБС, до кожного 9 травня працівників російських державних підприємств зобов’язують носити так звані «георгіївські стрічки», що за задумом кремлівських пропагандистів, має бути уособленням перемоги у війні (1941-1945 рр) в Росії і країнах-сателітах. Ця стрічка фактично стала ознакою прихильності до Кремля, особливо за межами Росії.
На фото російські колаборанти та російські військові на Сході України:
На другому фото колишній полковник ФСБ РФ Ігор Гіркін (Стрєлков), так званий міністр оборони «ДНР». Наразі є одним з обвинувачених у справі про збиття малазійського «Боїнга» MH-17 в липні 2014 року.
Цей рівень пропаганди населення навколо російського трактування Другої світової війни слугує не лише об’єднуючим фактором для «русского міра», а й інструментом таврування та демонізації країн, ворожій чинній російській владі.
Читайте також: Побєда без перемоги: як головний міф росії починає руйнувати імперію
Зокрема, саме боротьбою з «фашизмом» в Україні російська пропаганда мотивувала мешканців Криму виходити на антиукраїнські акції у березні 2014 року у Севастополі, та мотивувала росіян їхати добровольцями на війну в Україні для звільнення від «фашистів та нацистів» з якими ототожнювала регулярну українську армію та офіційне керівництво України.
“Головне управління розвідки Міністерства оборони України системно відстежує дії вищого керівництва Російської Федерації, в тому числі гібридні методи, які Росія використовує для вибілення власної історії та історії своєї держави-попередника – СССР. Цей наратив не лише допомагає РФ ділити світ на своїх і чужих, а й мотивує та виправдовує російську збройну агресію, що, як і в Совєтському Союзі, подається як “визволення” або боротьба з “фашизмом”, – заявив Кирило Буданов.
Автор: Оксана Кузан