Радикалізація як наслідок системного деструктивного інформаційного тиску: чи можна було уникнути конфлікту у Львові?

Увечері 8 липня у Львові стався резонансний інцидент між цивільними та  працівниками ТЦК та СП: після затримання громадянина, який перебував у розшуку, натовп заблокував службовий автомобіль, перекинувши його та застосував фізичну силу до двох представників групи оповіщення.

Хоча наразі немає підстав стверджувати, що цей конфлікт був організований або координований Кремлем, він став сприятливим інформаційним приводом для російської пропаганди. Як свідчать результати системного моніторингу інформаційного поля, здійснюваного Українським центром безпеки та співпраці, подібні конфлікти є не випадковими епізодами, а закономірним і прогнозованим наслідком тривалих деструктивних тенденцій у вітчизняному інформаційному просторі, які аналітики УЦБС фіксують протягом останніх дев’яти місяців. росія системно використовує такі ситуації для підриву обороноздатності України, насамперед шляхом дискредитації мобілізації та послаблення готовності суспільства до опору.

Звертає на себе увагу те, що конфлікти між цивільними та групами оповіщення пройшли стрімку деструктивну еволюцію. Якщо раніше все обмежувалося словесними перепалками та фіксацією перевірок документів на відео, то зараз ситуація радикалізувалася до фізичних нападів і навіть вбивств військовослужбовців ТЦК.

До протидії мобілізації дедалі частіше долучаються випадкові перехожі. Вони чинять силовий опір законним діям військових, морально виправдовуючи свою агресію маніпулятивними тезами на кшталт «ТЦК самі не воюють», а «чужих чоловіків відправляють на смерть».

Контент із мобілізаційними скандалами перетворився на товар. Він масово монетизується на YouTube та в Telegram заради переглядів і заробітку, що призвело до деформації суспільних цінностей — від внутрішнього сорому за ухилення від служби чи купівлю інвалідності до відкритої гордості цими вчинками.

 Російська пропаганда методично використовує кожен подібний кризовий інцидент навколо мобілізації, включившись у процес її дискредитації і зриву ще на стадії словесних конфліктів. Вони всіляко підживлювали цю тему, закликаючи до фізичної непокори військовослужбовцям ТЦК, всіляко героїзуючи її,  а потім і вбивства.  Окрім того росіяни шукали виконавців для вчинення диверсій, підпалів військових авто, а також поширювали фейкові та маніпулятивні відео нібито з представниками ТЦК та СП

Мета кремля — роздмухати наратив про нібито початок «громадянської війни» в Україні, продемонструвати розкол нашого суспільства і довести міжнародним партнерам втрату контролю державою. Дії окремих осіб чи маніпулятивні короткі відео штучно масштабуються (зокрема із залученням технологій штучного інтелекту), щоб переконати аудиторію у нібито «системному явищі».

Безумовно, будь-які зловживання чи порушення в системі мобілізації мають бути суворо та прозоро розслідувані правоохоронними органами України. Проте, коли реальні проблеми перетворюються на інструмент суспільної істерії та радикалізації, країна слабшає зсередини, що грає виключно на користь російського агресора. Коли хтось б’є військового ТЦК (серед яких більшість — це воїни, переведені зі служби на фронті після поранень) — він б’є по обороноздатності всієї держави.